Льон - трав'яниста однорічна самозапильна рослина. Вирощується як технічна культура, не є в прямому сенсі сидератом, але у нього є ряд корисних властивостей, може прикрашати альпінарії в якості декоративної рослини. Льон - невибагливий, розвивається на будь-якому грунті. Також він здатен покращити структуру ґрунту, збагачуючи його корисними мікроелементами. Льон - це ваш найкращий помічник у боротьбі з колорадським жуком. Шкідникам не подобається запах таніну, який виділяють листя льону.
Висівають льон у квітні-травні. Насіння льону починає проростати за температури 3 - 5°С. У період вегетації краще росте за температури 15 - 18°С без різких її коливань удень і вночі. За високих температур, понад 22°С, погіршується ріст стебел у висоту і знижується якість.
Норма висіву - 300-400 г на 100 м² (1 сотка).
Льон дуже вимогливий до вологи, тому його вирощують при достатній кількості вологи у ґрунті. Найбільше потребує води під час інтенсивного росту стебла і цвітіння. Після цвітіння льон стає менш вимогливим до вологи. І якщо в цей період проходять часті дощі, льон пошкоджується грибковими захворюваннями, вилягає, підгниває значна частинна рослин.
Рослина маловимоглива до світла. Найкращим для цієї культури є довгий світловий день і невелика інтенсивність сонячного світла. Найбільш сприятливою для льону є хмарна погода та загущені посіви, за яких виростають тонкі, мало розгалужені стебла, що містять велику кількість волокна високої якості.
Найбільш придатними для його вирощування є легкі і середні суглинки з глибоким орним шаром. Малопридатні для льону легкі піщані і супіщані ґрунти, тому що вони бідні на поживні речовини і погано утримують вологу.
Важкі глинисті ґрунти також не придатні для його вирощування, оскільки вони повільно прогріваються весною, на них може утворюватися ґрунтова кірка, яка негативно впливає на появу сходів. Не рекомендується сіяти льон на кислих, торфових, а також вапнякових ґрунтах.
