Люцерна - багаторічна рослина родини бобових. Зелене добриво, кормова і медоносна культура, використовується в декоративних цілях. Люцерна - відома сільськогосподарська культура.
Деякі її сорти вирощують в якості овочів і вживають у їжу, наприклад у вигляді салатів.
Також люцерна посівна вважається чудовим кормом для худоби, оскільки відрізняється гарною засвоюваністю і високим вмістом білка.
Як зелене добриво дає високі врожаї зеленої маси - в умовах зрошення за 8-10 укосів дає до 80-120 т зеленої маси, або 20-40 т сіна з 1 га.
Завдяки симбіозу з азотфіксуючим бульбочковим бактерій люцерна накопичує азот в коренях і пожнивних залишках. Люцерна є хорошим попередником для зернових і інших культур.
Люцерна в якості кормової рослини відома вже близько 6-7 тис. років.
Найкраще висівати люцерну навесні і на початку літа, категорично не рекомендують робити це пізніше другої декади серпня.
Через значну твердість насіння люцерни перед висівом його скарифікують, тобто механічно травмують тверду оболонку.
Глибина загортання насіння люцерни залежить від механічного складу ґрунту: на важких його загортають на глибину 1 - 2 см, на середньосуглинкових на 2 - 3 см.
Люцерна — світлолюбива культура. До цього фактора свого росту й розвитку вона найчутливіша у період від появи сходів і до початку стеблування, а також під час цвітіння.
Перезволоження і близьке залягання підґрунтових вод негативно впливають на стан її рослин і є причиною загнивання коренів та зрідження посівів. Рослина зимостійка культура.
Вона витримує морози до 25°С, а за доброго снігового покриву до 40 - 45°С. Проте слід мати на увазі, що часте скошування молодих рослин, надмірне спасування пасовищ, несвоєчасне скошування восени знижують зимостійкість.
Люцерну можна вирощувати на різних ґрунтах, але кращі для неї чорноземи каштанові, дернові, сірі лісові ґрунти, які містять достатню кількість гумусу, фосфору та карбонатів, непридатні — кислі, засолені і щільні.
