Гірчиця жовта Тавричанка — ефективна сидеративна культура, яка швидко відновлює родючість ґрунтів, пригнічує бур’яни та покращує агрофізичні властивості землі. Завдяки короткому вегетаційному періоду (30–40 днів до фази бутонізації), сорт ідеально підходить для висіву як навесні, так і після збирання основної культури — в літньо-осінній період. Рослини формують щільну зелену масу з добре розвиненою кореневою системою, яка активно розпушує ґрунт, покращує аерацію та водопроникність. При закладенні в ґрунт зелена маса швидко розкладається, збагачуючи землю органічною речовиною та природним азотом. У порівнянні з іншими сидератами, гірчиця краще адаптується до знижених температур і може продовжувати ріст до перших легких заморозків. Крім покращення структури ґрунту, цей сорт має ще одну важливу перевагу — фітосанітарний ефект. Він пригнічує розвиток хвороботворних мікроорганізмів у ґрунті, зменшує чисельність нематод і стримує розмноження дротяників, що особливо корисно в сівозміні перед картоплею, томатами, капустою, зерновими та іншими культурами.
Висівають як сидерат одразу після збору основної культури, до середини серпня, щоб вегетаційний період встиг пройти повністю. Глибина загортання насіння 2-3 см. Спосіб сівби суцільний або рядковий із міжряддями 15-30 см. При посіві гірчиці слід дотримуватися правил сівозміни. Оскільки рослина ця відноситься до сімейства хрестоцвітних, її не можна робити попередником для капусти, редьки, редиски, ріпи, адже шкідники й хвороби у цих рослин загальні. А на грядках для пасльонових і бобових посадка гірчиці позначиться найкращим чином. Висівати гірчицю жовту можна практично весь сезон. Зазвичай це роблять навесні до посадки основних культур, і восени після збирання врожаю. Її скошують до початку цвітіння, а потім закладають у ґрунт або залишають на грядці як мульчу. Взимку вона утримує сніг, а до весни перегниває повністю.
