Селера коренева (Apium graveolens L.) - селера дворічна рослина. Ще в середні віки селера була відома як овочева рослина. Батьківщина селери - приморські області Південної Європи й Азії.
Коренеплід містить значну кількість калію, магнію, кальцію, марганцю, заліза, цинку, фосфору та натрію. Вміст вітамінів у селері також заслуговує на увагу. Це вітаміни групи В (тіамін, рибофлавін), вітамін К, Е, провітамін А та аскорбінова кислота.
Крім мінеральних речовин, селера містить ефірну олію, глікозид апіїн, холін, протеїн, каротин тощо. Своєрідним смаком селера завдячує наявності апіолу. Селера надзвичайно корисна для здоров’я, вона впливає на травлення, а завдяки вмісту апіїну має профілактичну та лікувальну властивості.
З неї готують салати, гарніри до овочевих, рибних та м’ясних страв. Коренева селера утворює коренеплід овальної форми, діаметром до 10 см, буруватого кольору, сильно розгалужений. В їжу вживають коренеплоди й листки. На другий рік рослина утворює розгалужене стебло, суцвіття та насіння.
Кореневу селеру вирощують розсадним способом. ЇЇ вирощують з кінця березня - у квітні, 50 -70 денну розсаду висаджують у відкритий ґрунт в травні місяці. Оптимальна густота стояння становить 8 – 10 рос/м². Рослина дуже вологолюбна, не боїться перезволоження, досить холодостійка, світлолюбна. Рослина має тривалий вегетаційний період - 190 днів. Сходи з’являються через 15 - 20 днів.
Насіння проростає при температурі 3 - 4°С. Рослини витримують заморозки до мінус 6°С, оптимальна температура вирощування – 16 - 20°С. До умов вирощування селера вибаглива: рослини виносять з ґрунту багато поживних речовин і потребують хорошої аерації.
Найбільші врожаї одержують на суглинистих і навіть глинистих ґрунтах, добре удобрених органічними добривами. Особливо вимоглива селера до азоту. Насіння селери дрібне, коричневого кольору (маса 1000 насінин – 0,5 г, кількість насіння в 1 г – 2000 – 2500 шту). Норма висіву складає 0,03 – 0,05 г.
