Со́рго (Sorghum) — рід одно та багаторічних рослин. Суданська трава, або трав’янисте сорго, відноситься до родини злакових. Поживність 100 кг зерна оцінюється вмістом 119, а 100 кг силосу — 22 корм. од. Зелену масу, яка містить отруйні ціанисті сполуки, рекомендується згодовувати не у свіжому, а у прив’яленому вигляді.
Коренева система мичкувата, добре розвинена, проникає в ґрунт на глибину до 3 метрів, що зумовлює її посухостійкість. Стебло прямостояче заввишки 1,5-3,0 м, облистяне, розгалужене. Листки великі, не опушені, сизувато-зелені. Суцвіття – розлога волоть довжиною до 40 см. Плід – зернівка, вкрита лусочками жовтуватого або червоного забарвлення. Маса 1000 зерен 7-15 г. Вегетаційний період 100 - 120 днів.
Суданська трава – теплолюбна рослина, насіння проростає за температури 9-10° С, сходи не переносять приморозків мінус 3° С. Це культура короткого дня. У фазі сходів та кущіння переносить затінення. Укісна стиглість наступає через 50 - 60 днів після появи сходів.
Сорго можна вирощувати на всіх типах ґрунтів, крім заболочених і дуже солонцюватих. Сорго виносить багато поживних речовин з ґрунту, тому для формування високих врожаїв необхідно вносити добрива. Сіють суданську траву після прогрівання ґрунту до 8 - 10° С в кінці квітня – на початку травня.
На зелений корм її часто висівають у кілька строків, через 15 - 20 діб. На силос і сіно суданську траву скошують перед викиданням волоті. Скошують посіви на висоті 7- 8 см. Сорго на силос, монокорм або для виготовлення гранул збирають на початку воскової стиглості зерна.
