Льон звичайний льон (Linum usitatissimum) — однорічна рослина родини льонових. Льон як землеробська культура був відомий народам Індії, Китаю, Єгипту, Сирії, Закавказзя за 4 – 5 тисячоліть до н. е.
Льон одностеблова трав’яниста рослина. Зеленої маси льон дає небагато, поступаючись за цим критерієм редькі, гірчиці та більшості бобових. Його цінність – у фітосанітарних властивостях. Танін, що виділяється листям льону, відлякує шкідників. Це дозволить захистити рослини від шкідників без будь - якої хімії, а отже, отримати екологічно чистий урожай.
Коренева система – стрижнева, слабкорозвинена, основна маса коріння розміщена у верхньому шарі ґрунту на глибині до 30 см. Стебло має висоту від 50 до 125 см. Стебло світло - зелене, у ньому міститься 20 - 30% волокна. Листки сидячі, ланцетної форми, гладенькі, з восковим нальотом. Квітки розміщені на верхівці стебел.
Залежно від групи льону на рослині буває від 2 - 3 до 100 квіток блакитного забарвлення. Льон – самозапильна рослина. Плід округла коробочка. Насіння має коричневе, буре або жовте забарвлення, воно блискуче, сплюснуте. Маса 1000 насінин цієї культури 4 - 12 г. Вегетаційний період 80 - 90 днів.
Льон дуже вимогливий до вологи, температури, світла та ґрунтів. Насіння льону починає проростати за температури 3 - 5° С. У період вегетації краще росте за температури 15 - 18° С без різких її коливань удень і вночі. Льон дуже вимогливий до вологи, найбільше потребує води під час інтенсивного росту стебла і цвітіння.
Після цвітіння льон стає менш вимогливим до вологи. І якщо в цей період проходять часті дощі, то льон пошкоджується грибковими захворюваннями, вилягає, підгниває значна частинна рослин. Льон є культура маловимоглива до світла. Найкращим для цієї культури є довгий світловий день і невелика інтенсивність сонячного світла.
Рослина потребує структурного, родючого і ґрунту зі слабо - кислою реакцією рН 5,9 - 6,5. Найбільш придатними для його вирощування є легкі і середні суглинки. Зелень льону можна скошувати для подальшого компостування. А можна використовувати класичним для сидератів способом — тобто шляхом загортання в ґрунт. У цьому випадку скошувати льон потрібно під час бутонізації, тобто до початку цвітіння.
