Ріпак озимий (Brassica napus оleiferа bienis D. C.) — однорічна трав’яниста рослина з родини капустяних. Ріпак у культурі був відомий ще за 4 тис. років до нашої ери. Батьківщина ріпаку – Європа.
Його відносять до зелених добрив. Він забезпечує ґрунт органікою, позитивно впливає його структуру і підвищує родючість. Ще допомагає боротися зі шкідливими комахами та хворобами. Тому як на великих полях, так і на присадибних ділянках його часто застосовують як сидеративну культуру.
Озимий ріпак мало висушує ґрунт, покращує фітосанітарний стан. Кореневі рештки ріпаку після мінералізації залишають у ґрунті на 1 га 60 - 65 кг азоту, 32 - 36 кг фосфорної кислоти і 55 - 60 кг калію. За кількістю азоту, що накопичується, ріпак як сидерат стоїть на другому місці після бобових – вики, люпину. Але в інших показниках не поступається.
Головний стрижневий корінь ріпаку слаборозгалужений із незначною кількістю корінців, проникає в ґрунт на глибину до 3 м. Листки ріпаку великі, темно - зелені, з гладенькою без волосків поверхнею, мають восковий наліт. Нижні листки черешкові, верхні – безчерешкові, видовжено ланцетні.
Суцвіття гроноподібне, квітки відносно великі, віночок жовтий або лимонно - жовтий. Ріпак – перехреснозапильна культура. Плід – стручок, під час достигання він розтріскується. Насіння темно - коричневе з синім відтінком, майже чорне. Маса 1000 насінин 5 - 6 г. Вегетаційний період 200 - 220 днів.
Ріпак належить до рослин короткого дня. Він невибагливий до тепла, холодостійкий. Насіння починає проростати за температури 1° С, але для одержання на 5 - 7 добу дружніх сходів йому потрібно 14 - 17° С. Найкраща температура для росту вегетативної маси 18 - 20° С, а оптимальна в період цвітіння і достигання насіння 22 - 23° С.
Озимий ріпак вимогливий до родючості ґрунтів. Гарно росте на чорноземах, сірих лісових ґрунтах і навіть дерново-підзолистих. Реакція ґрунтів для ріпаку повинна бути нейтральна або слабо кисла. Норма висіву 100 - 150 г на сотку.
