Соя - однорічна бобова рослина. Як сидерат соя з азотофіксуючими бактеріями засвоює атмосферний азот і робить його доступним для рослин. Також соя засвоює важкодоступні форми фосфору з грунту. Соя збагачує землю азотом і фосфором, замінюючи внесення добрив. Соя хороший попередник, в наступному році рослини, що вирощуються на місці сої, дають хороший урожай. У грунті після сої залишається добре розвинена коренева система з бульбочкових бактеріями, які сприяють накопиченню азоту. Соєві боби - багаті білком, вітамінами і мінералами.
Серед зернобобових культур соя найбільш вибаглива до тепла рослина. Мінімальна температура проростання насіння 8 - 10° С, а дружні сходи з’являються за 15 - 18°С.
Норма висіву - 1,2-1,4 кг на 100 м² (1 сотка).
Найбільш сприятлива середньодобова температура для росту й розвитку сої впродовж вегетації 18 - 22°С, а під час цвітіння і наливання зерна до 25°С. Проте сходи переносять короткочасні приморозки до мінус 2 - 3°С.
Однак восени за такої температури рослини гинуть. У різні періоди росту і розвитку неоднакові вимоги до вологи. Під час проростання насіння соя поглинає 130 - 160% вологи від своєї маси.
Менше вологи соя використовує у період від сходів до початку цвітіння. Найбільше вологи потребує під час цвітіння і росту бобів. За нестачі води бутони, квітки, боби опадають, і формується дрібне насіння.
Соя – культура короткого світлового дня, чим більше світла, тим коротший вегетаційний період.
Кращими ґрунтами для сої є супіщані і суглинкові чорноземи, достатньо родючі, багаті на органічну речовину і кальцій, з нейтральною реакцією ґрунтового розчину рН 6,5 - 7. Непридатні для вирощування сої кислі, заболочені, засолені ґрунти.
