Лакфіоль — це надзвичайно красива рослина родини капустяних, яку часто називають жовтушником або ерезимумом. Вона приваблює не лише яскравими, ароматними квітками, але й своєю невибагливістю. Лакфіоля чудово підходить для прикрашання квітників, бордюрів, альпійських гірок, а також як рослина для зрізання.
Ця квітуча рослина має тонкі, злегка опушені стебла, які можуть досягати висоти до 1 метра. Вони бувають як прямостоячими, так і розгалуженими. Найчастіше вирощують низькорослі сорти, що сягають приблизно 40-45 см. Листя подовжене, зеленого відтінку, розташоване вздовж стебла. Квітки зібрані у щільні китицеподібні суцвіття довжиною до 25 см і мають різні відтінки жовтого кольору. Після завершення цвітіння на місці суцвіть формуються стручкоподібні плоди з насінням — у кожному з них може міститися до 500 дрібних чорних насінин.
Посів на розсаду
Насіння лакфіолі висівають на розсаду на початку весни, а приблизно через 7-8 тижнів молоді рослини пересаджують на постійне місце. Для посіву підійде поживний субстрат і спеціальний контейнер для розсади, хоча можна використати й звичайний пластиковий стаканчик. Оскільки насіння дуже дрібне, його зручно змішати з невеликою кількістю піску, щоб рівномірно розподілити під час висіву.
Посіви обережно зволожують за допомогою пульверизатора та накривають склом або поліетиленовою плівкою. Такий мініпарничок потрібно щодня провітрювати, щоб запобігти розвитку грибка та забезпечити доступ свіжого повітря. Коли у сіянців з’являться 2-3 справжні листочки, їх пікірують в окремі горщики. Розсадний спосіб вирощування використовують лише для однорічних сортів, тоді як дворічні та багаторічні лакфіолі висівають одразу у відкритий ґрунт.
Посадка у відкритий ґрунт
У відкритий ґрунт насіння лакфіолі висівають у травні. Перед посівом землю слід ретельно підготувати — видалити бур’яни, сміття та добре розрівняти поверхню. Найзручніше загортати насіння за допомогою грабель, після чого злегка зволожити ґрунт. Коли з’являться сходи, їх проріджують, а зайві рослини за потреби пересаджують на інше місце.
У регіонах із прохолодним або помірним кліматом лакфіоль розмножують виключно розсадним способом, тоді як у південних зонах насіння висівають під зиму. Оптимальна температура для проростання становить +15-18°C. Якщо посів проводять восени, перші сходи з’являються не одразу, тому потрібно запастися терпінням.
Розсаду можна вирощувати і вдома, використовуючи звичайні або люмінесцентні лампи — головне, щоб підсвічування було регулярним і відповідало встановленому графіку. Відстань між рослинами має бути не меншою за 15 см, тому після появи сходів обов’язково проводять прорідження.
У сприятливих умовах культуру вирощують як багаторічну рослину. Для надання кущикам більш декоративного вигляду верхівки пагонів прищипують. У теплих кліматичних зонах насіння не потребує додаткового укриття навіть узимку. Під час посіву варто бути обережними — насіння лакфіолі містить велику кількість глікозидів, тому всі роботи бажано виконувати в рукавичках.
Догляд за рослинами
Лакфіоль — невибаглива культура, догляд за якою під силу навіть початківцю. Основне завдання — правильно підготувати ґрунт і підібрати відповідне місце для висаджування. Регулярне видалення старого чи ураженого листя, обрізання верхівок і прищипування пагонів сприяють активному росту та рясному цвітінню рослини.
Для вирощування лакфіолі як у саду, так і в горщиках найкраще підходить родючий суглинковий ґрунт із гарним дренажем. За 2-3 тижні до висаджування бажано збагатити землю органікою — компостом або перегноєм. Протягом усього періоду вегетації раз на місяць варто підживлювати рослину мінеральними добривами. У контейнерах важливо забезпечити якісний дренаж — шар керамзиту або моху сфагнуму на дні горщика допоможе уникнути застою вологи.
Полив лакфіолі проводять лише після підсихання верхнього шару ґрунту. Воду ллють безпосередньо під корінь, не зачіпаючи листя. Лакфіоль не потребує обприскування — надлишок вологи на листках може спричинити появу білого нальоту чи плям. Якщо ж рослину залити занадто сильно, у ґрунті застоїться вода, що призведе до загнивання кореневої системи.
Рослина добре переносить м’які зими навіть у помірному кліматі, головне — щоб температура не опускалася нижче -16°C. Якщо ж існує ризик глибокого промерзання ґрунту, рослину слід утеплити. У разі прогнозування суворих морозів найкраще восени, у жовтні, пересадити у горщик і перенести на зимівлю до приміщення. Спека й посушливі умови, навпаки, ідеально підходять для рослини — у такій погоді вона почувається найкраще.
Лакфіоль не потребує частих обрізок. Для формування охайного куща достатньо прищипнути верхівку після появи п’ятого листка. В’ялі пагони, пожовкле листя та зів’ялі бутони слід обережно видаляти секатором — не обривати вручну, аби не пошкодити стебло. Щоб лакфіоль утворювала більше гілочок і виглядала пишніше, на початку цвітіння рекомендується прищипнути верхівку рослини.
Хвороби та шкідники
Лакфіоль майже не вражається шкідниками та добре протистоїть більшості відомих хвороб. Проблеми зазвичай виникають через неправильний догляд або вплив грибкових інфекцій. Рослина може захворіти на білу іржу при надмірному поливі або надлишку азотних добрив. На жаль, у разі серйозного ураження окремі кущі легше викопати та знищити, а решту обробити фунгіцидами.
Перед посадкою ґрунт рекомендується вапнувати, щоб знизити ризик зараження фузаріозом або килою. Не слід висаджувати лакфіоль у ґрунт, де раніше росла капуста, адже це може спричинити перехресне зараження, а земля при цьому часто виснажена. Проти тлі гарно працюють фунгіциди. Для запобігання ураженню хрестоцвітою блішкою можна обробити кущі спеціальними інсектицидами.
Лакфіоль — це рослина, яка поєднує у собі простоту вирощування, тривале цвітіння та високу декоративність. Вона стане справжньою окрасою вашого саду або квітника, не потребуючи складного догляду. Якщо ви мрієте про яскраві фарби та ароматні квіти навесні й на початку літа — лакфіоль саме те, що вам потрібно.
Читайте також: Зберігання кореневої селери на зиму
