Сисні шкідники — це одна з найбільш небезпечних груп комах, що завдають значної шкоди овочевим культурам. Їхня особливість полягає в тому, що вони проколюють тканини рослин і висмоктують сік, порушуючи обмін речовин, ослаблюючи рослину та сприяючи розвитку інфекцій. Навіть незначна чисельність цих шкідників може призвести до втрати частини або й усього врожаю, особливо в умовах теплиць чи відкритого ґрунту в період вегетації.
Основні види сисних шкідників овочевих культур
Кліщі
Це специфічна група сисних шкідників, яка за сприятливих умов здатна завдавати суттєвої шкоди врожаю, знижуючи як його якість, так і обсяг. Найбільшу загрозу становлять звичайний павутинний кліщ, бурий томатний кліщ і кореневий (цибулевий) кліщ.
Звичайний павутинний кліщ є поліфагом і здатний розвиватися майже на всіх видах рослин. Запліднені самки, що перебувають у стані діапаузи, зимують під рослинними рештками на необроблених узбіччях полів, уздовж доріг, у канавах, щілинах кори, а також під деревами й кущами.
У відкритому ґрунті вони активізуються вже з середини квітня. Спочатку заселяють бур’яни, на яких розвиваються перші покоління, а згодом поступово переходять на культурні рослини, де зберігаються до середини осені.
Павутинні кліщі зазвичай заселяють нижню сторону листя, де живляться клітинним соком і обплітають поверхню тонким шаром павутиння. Перші ознаки пошкодження проявляються у вигляді світлих крапок, які поступово жовтіють, знебарвлюються і набувають мармурового вигляду.
Уражені ділянки втрачають функціональність: порушується робота продихів, сповільнюється фотосинтез і знижується вміст хлорофілу. У результаті листя засихає та відмирає, а рослина зупиняється в рості й передчасно завершує вегетацію.
Дорослі павутинні кліщі мають зеленувато-жовте забарвлення з характерними темними плямами по боках. Зимуючі самки забарвлені в оранжево-червоний колір. Самці дрібніші за самок, з видовженим тілом, яке звужується до заднього кінця. Яйця дуже дрібні, мають кулясту форму, напівпрозорі, зеленувато-золотистого кольору. Личинки виходять триногими, а німфи схожі на дорослих особин, але менші за розміром.
Варто зауважити, що павутинний кліщ найінтенсивніше поширюється саме під час ручного догляду за рослинами. Тому важливим елементом стримування його чисельності є ретельне прибирання рослинних залишків восени, очищення узбіч полів та систематична боротьба з бур’янами.
Уповільнити розселення шкідника також допомагає висаджування культур квадратно-гніздовим методом. Для своєчасного виявлення зростання популяції кліщів слід щотижня проводити огляд посівів. За виявлення шкідника застосовують хімічні засоби захисту, з повторною обробкою через 10-12 днів.
Бурий томатний кліщ пошкоджує не лише томати, а й перець та баклажани. При масовому розмноженні утворює колонії, що заселяють стебла, листя й плоди, висмоктуючи з них сік. Уражені ділянки набувають характерного іржаво-бурого відтінку, листя в’яне й опадає, рослини зупиняються в рості, а в багатьох випадках — гинуть.
Для боротьби з бурим кліщем у теплицях і парниках ефективним є проведення дезінфекційних заходів, тоді як у відкритому ґрунті слід застосовувати акарицидні препарати.
Цибулевий або кореневий кліщ - мешкає в ґрунті й здатний завдавати шкоди як під час росту рослин, так і під час їх зберігання. Окрім цибулі та часнику, він уражує бульби картоплі, коренеплоди моркви й буряків, а також цибулини декоративних культур — нарцисів, гіацинтів і лілій.
Кліщі проникають у цибулину або головку часнику через денце, заселяють простір між лусками та живляться ними. У результаті денце відділяється, а сама цибулина починає загнивати. За умов підвищеної вологості повітря (понад 70 %) пошкодження продовжуються навіть у сховищах.
У захисті овочевих культур від цибульного кліща ключову роль відіграють профілактичні заходи. Це насамперед дотримання агротехнічних вимог, правильне чергування культур (сівозміна), ретельна дезінфекція приміщень для зберігання, а також якісне просушування врожаю перед його закладанням. Уражені кліщем цибуля і часник піддаються обкурюванню сірчистим газом.
Рівнокрилі
Білокрилки завдають значної шкоди таким овочевим і декоративним культурам, як огірки, кабачки, гарбузи, томати, капуста, квасоля, зеленні культури та квіти. У тепличних умовах ці шкідники поширені повсюдно, тоді як у відкритому ґрунті з’являються переважно наприкінці червня, спочатку біля парників і теплиць. З настанням зими більшість особин гине.
У тепличних умовах білокрилка здатна давати до 12 поколінь на рік. Це дрібна комаха розміром 1-1,5 мм, з двома парами білих крил, вкритих порошкоподібним нальотом. Личинки мають блідо-зелене забарвлення, пласке тіло та дрібні шипи. Німфи досягають розміру близько 0,8 мм, овальні, сплощені, вкриті короткими шипами та облямовані восковими виділеннями, що утворюють бахрому по краях тіла. На цій стадії розвитку вони залишаються нерухомими.
Найнебезпечнішою фазою розвитку білокрилки вважається стадія личинки. Живлячись соками рослини, вона споживає значно більше, ніж потребує для власного розвитку, а надлишок виділяє у вигляді липкої «медвяної роси». На цій речовині швидко поселяються різноманітні мікроорганізми та грибки.
Згодом роса темніє, порушується фотосинтез, рослина втрачає тургор, слабне і поступово гине. Крім того, як личинки, так і дорослі білокрилки спричиняють затримку росту пагонів, некроз плодів і переносять вірусні інфекції — зокрема, жовту мозаїку, жовтяницю та хлороз.
Головним способом боротьби з білокрилкою залишається хімічний захист. Для цього застосовують біологічні препарати грибкового походження — зокрема, на основі боверину, вертициліну та ашерсонії. Як додатковий захід у теплицях ефективно використовують жовті клейові пастки або клейкі стрічки, призначені для відлову мух.
Цикадові
До групи сисних шкідників належать листоблішки, попелиці та кокциди (зокрема, щитівки). Вони шкодять рослинам переважно трьома способами: по-перше, висмоктують клітинний сік, що призводить до ослаблення рослин, особливо за масового заселення; по-друге, під час відкладання яєць самки пошкоджують молоді пагони своїм яйцекладом, через що частина пагонів вище місця ушкодження всихає; і по-третє, сисні шкідники є переносниками вірусних інфекцій, які передаються під час живлення на різних рослинах.
Останніми роками у південних регіонах України значно зросла чисельність цикадових комах. Найбільш поширеними та шкідливими серед них на півдні країни є цикадка-буйвол, зелена цикадка, жовта та виноградна.
Особливу загрозу ці шкідники становлять для розсади та молодих рослин: під час живлення вони виділяють фітотоксичні речовини, що пригнічують ріст і розвиток культури. Крім того, окремі види цикадок переносять вірусні та мікоплазмові інфекції, а також виділяють медвяну росу, на якій активно розвиваються сажкові гриби, що перешкоджають нормальному фотосинтезу.
Цикадові відзначаються різноманітністю розмірів. Зазвичай мають дві пари крил, які у стані спокою складаються дахоподібно вздовж спини. Ротові органи — сисного типу, представлені членистим хоботком, спрямованим донизу. Лапки тричленикові, задні ноги — стрибальні. Тип розвитку — з неповним перетворенням.
Трипси
В Україні налічується понад 250 видів трипсів. Це дрібні комахи розміром 0,5–2 мм, з видовженим тілом. Ротовий апарат — колюче-сисного типу. У більшості видів є дві пари вузьких крил з поздовжніми жилками та бахромою з довгих тонких волосків.
Ноги оснащені односегментними лапками, що завершуються бульбоподібними присосками. До найбільш шкідливих для овочевих культур трипсів відносять декоративного трипса, різноїдного трипса, тютюнового трипса, тонковусого трипса. У тепличних умовах часто зустрічається також оранжерейний трипс.
Гороховий трипс завдає шкоди таким культурам, як квасоля, горох, сочевиця та соя. В Україні цей шкідник поширений повсюдно. Він зимуює у стадії німфи в орному шарі ґрунту, а протягом року розвиває одне покоління. Імаго з’являються в травні. Самки відкладають яйця в тичинки квітів гороху та бобових, у тканину листя поблизу дихальць, а також у зав’язі. Тривалість розвитку яйця становить близько 10 днів.
Личинки харчуються на квітах та зав’язях, висмоктуючи з них сік, що призводить до появи сріблястих плям на бобах, відмирання тканин у цих місцях, потемніння листя та деформації плодів. Ризик значного недобору врожаю зерна гороху зростає, якщо чисельність шкідника в період цвітіння перевищує граничний рівень — один імаго на дві квітки або дві личинки на одну квітку.
Тютюновий трипс широко поширений по всій території України. Цей шкідник шкодить як у відкритому ґрунті, так і в захищених умовах. Він уражує цибулю, тютюн, кабачки, томати, капусту, зелень, баштанні та багато інших овочевих культур. Дорослі особини зимують під рослинними рештками, у верхньому шарі ґрунту або між лусочками цибулі в сховищах.
Після висаджування розсади або появи сходів трипси переходять на рослини, де самки, після короткого періоду додаткового живлення, відкладають до 100 яєць у тканину нижнього боку листка. У тепличних умовах розвиток одного покоління трипса триває до 30 днів, а за період вегетації огірків може сформуватися до восьми поколінь цього шкідника.
У результаті живлення трипсів на нижній стороні листка з’являються світло-жовті плями неправильної форми, всіяні численними дрібними чорними крапками — це екскременти шкідника. При масовому ураженні листя починає буріти, висихати й відмирати, що суттєво пригнічує ріст і розвиток рослин. Окрім прямої шкоди, трипси також є переносниками вірусу плямистого в’янення томатів, який може знищити посіви перцю та баклажанів.
Для зниження чисельності зимуючих стадій трипсів ефективними є агротехнічні заходи:
Сисні шкідники є серйозною загрозою для овочевих культур як у відкритому, так і в захищеному ґрунті. Вони не лише виснажують рослини, а й відкривають шлях до вірусних та грибкових інфекцій. Лише комплексний підхід до захисту, що поєднує профілактику, агротехніку, біозасоби та контрольоване застосування хімії, дає змогу мінімізувати шкоду та зберегти якісний урожай.
Читайте також: Кладоспоріоз томатів
