Горох — одна з найпопулярніших культур, яку вирощують як у промислових масштабах, так і на присадибних ділянках. Він цінується за високий вміст білка, поживність та універсальність у використанні. Проте, як і будь-яка інша культура, горох схильний до ураження численними хворобами, здатними знизити врожайність і погіршити якість зерна. Своєчасне виявлення симптомів та грамотна система захисту — ключ до отримання стабільного та здорового врожаю.
Фузаріозна коренева гниль
Збудниками фузаріозної кореневої гнилі є гриби роду Fusarium Link. В умовах України ця хвороба проявляється щороку та трапляється у всіх ґрунтово-кліматичних зонах. На посівах хвороба помітна вже з фази сходів, а надалі кількість уражених рослин постійно збільшується. Під час цвітіння рівень інфікованих рослин може сягати до 80%, що призводить до втрати врожаю на 30% і більше, а також до зниження вмісту білка в продукції на 3–5%. Уражені рослини здатні гинути протягом усього періоду вегетації.
Для точної діагностики фузаріозної кореневої гнилі необхідно обстежувати як кореневу систему, так і надземну частину рослин. Першими помітними симптомами хвороби є пожовтіння нижніх листків, яке з часом поширюється на листя верхніх ярусів. У молодих рослин часто спостерігається побуріння підсім’ядольного коліна, після чого коричневі плями проявляються на прикореневій частині стебла чи центральному корені. З розвитком недуги уражені ділянки темнішають, на них формуються глибокі виразки. Коли головний корінь відмирає, у його верхній здоровій частині з’являється велика кількість тонких додаткових корінців, через що коренева система набуває мичкоподібного вигляду.
Доволі часто разом із кореневою гниллю на посівах проявляється трахеомікозне в’янення сходів. Уражені рослини сповільнюються в рості, а їхні провідні судини набувають світло-оранжевого або бурого відтінку. Листя та стебла поступово жовтіють і висихають. Такі рослини легко висмикуються із землі, а їхні корені зазвичай не мають характерних бульбочкових бактерій. У суху погоду хворі екземпляри швидко в’януть і гинуть.
У роки з підвищеною вологістю під час достигання та збирання гороху інфекція може переходити й на насіння, значно погіршуючи його якість. Гриби виду Fusarium уражують переважно ті рослини, які послаблені впливом різних стресових чинників. Основним джерелом зараження фузаріозною кореневою гниллю та в’яненням є ґрунт. Фузарієві гриби здатні успішно зимувати й зберігатися в ньому протягом тривалого часу. У процесі розвитку вони формують різні морфологічні структури, що дозволяють їм витримувати несприятливі умови та зберігати життєздатність.
Іржа
В умовах України збудником цієї хвороби є гриб Uromyces pisi. Протягом останніх років іржа залишається однією з найпоширеніших захворювань гороху, яка трапляється практично в усіх ґрунтово-кліматичних регіонах країни. Втрата врожаю може сягати до 25%, а в роки раннього розвитку хвороби та за відсутності своєчасного захисту — бути ще значно вищою.
Перш за все страждають листки й стебла, хоча інколи інфекція переходить і на боби. На уражених листкових пластинках формуються світло-коричневі порохоподібні пустули, які спочатку приховані під епідермісом. Згодом покрив тканини розривається, і назовні виходять урединіоспори. Протягом вегетації гриб утворює кілька поколінь спор, що спричиняє повторні хвилі зараження. Спори легко переносяться повітряними потоками.
З часом пустули темнішають, набуваючи темно-коричневого забарвлення, у них формуються теліоспори — зимуюча стадія гриба. Сильно уражені листки швидко жовтіють, висихають і відмирають, що часто призводить до передчасної загибелі рослин. Гриб Uromyces pisi належить до дводомних паразитів і проходить повний цикл розвитку. Проміжним господарем цього збудника виступає молочай кипарисоподібний, а різні види молочаю можуть служити природними резервуарами інфекції.
Розвиток іржі на посівах гороху інтенсивно прогресує за умов високої відносної вологості повітря (понад 70%), регулярних дощів та температури 20-25°C. За температури 20-22°C інкубаційний період після зараження урединіоспорами становить близько трьох діб, а повний цикл розвитку патогену триває приблизно п’ять діб.
Коли температура знижується до 15-17°C або підвищується до 25–27°C, інкубаційний період подовжується до п’яти діб, а цикл розвитку гриба — до семи діб. Головним джерелом інфекції є уражені рослинні рештки, на яких зберігаються теліоспори — зимуюча стадія гриба. Додатковим резервуаром інфекції слугує грибниця, що зимує в кореневищах молочаю.
Борошниста роса
Збудником хвороби є гриб Erysiphe communis f. Pisi, який відзначається широким поширенням у посівах гороху. За інтенсивного ураження (90-100%) вегетативних і генеративних органів продуктивність різко знижується: хворі рослини формують удвічі менше бобів, утричі з половиною менше насіння, середня маса якого падає у п’ять разів.
Перші симптоми з’являються на нижніх листках у вигляді ледве помітного павутиноподібного нальоту. Протягом короткого часу він поширюється на більшу частину надземних органів — листя, стебла та боби. Уражені рослини ніби вкриваються білим порошистим шаром, набуваючи характерного «припиленого» вигляду.
Найсприятливіші умови для швидкого розвитку хвороби — середньодобова температура 18-21°C, вологість повітря 70-80% та відсутність значних опадів. За таких параметрів інкубаційний період становить лише 3-4 доби. За нижчих температур (15-16°C) він подовжується до 7-8 діб.
Пероноспороз (несправжня борошниста роса)
Збудником пероноспорозу гороху є гриб Peronospora pisi Syd. Хвороба проявляється нерівномірно, частіше в окремі вегетаційні роки. Існують дві характерні форми ураження — локальна та дифузна. Локальна форма проявляється появою на листках окремих жовтуватих плям. У періоди підвищеної вологості на нижньому боці уражених ділянок утворюється сірувато-фіолетовий наліт, який складається зі структур спороношення грибка.
Дифузна форма характеризується появою хлорозних плям на листкових пластинках, окремих пагонах або навіть на всій рослині. Уражені рослини стають карликовими, деформованими, а за вологої погоди вкриваються густим сіро-фіолетовим нальотом. Хвороба пошкоджує також боби. На інфікованому насінні утворюються бурі плями, а за значного ураження воно тьмяніє, зморщується та стає сплющеним.
Поширенню та активному розвитку пероноспорозу сприяє волога прохолодна погода з температурою 15-17°C, холодні ночі та інтенсивні роси. Основним джерелом інфекції є заражені рослинні рештки, у яких зберігаються ооспори збудника. Хвороба може передаватися й через уражене насіння: рослини, що виростають із нього, уже на початку вегетації демонструють ознаки дифузної форми.
Блідоплямистий аскохітоз
Збудником цієї хвороби є гриб Ascochyta pisi Lib. Асохітоз поширений у всіх регіонах, де вирощують горох, і за інтенсивного розвитку здатен істотно знижувати врожайність. Хвороба проявляється протягом усього періоду вегетації, однак найбільше страждають боби, на яких з’являється характерна симптоматика.
Першими ознаками ураження є світло-каштанові плями з темною облямівкою, у центрі яких формуються численні пікніди — дрібні чорні точки. На листках і бобах уражені ділянки зазвичай округлі, діаметром 8-10 мм. На стеблах і черешках утворюються видовжені, злегка заглиблені плями. Коли некротичні ділянки зливаються, виникають перетяжки, що послаблюють рослину: стебла ламаються, листки всихають та опадають. Молоді боби, уражені на ранніх стадіях, перестають розвиватися й часто гинуть.
Якщо зараження відбувається наприкінці вегетації, типовий малюнок плям може не сформуватися — уражені місця вкриваються лише пікнідами. Грибниця патогену легко проникає всередину бобу та уражує насіння: воно зморщується, покривається світло-жовтими розмитими плямами, а під час намочування забарвлюється у брудно-жовтий, сіро-коричневий чи темний колір. Ледь уражене сухе насіння може не мати помітних зовнішніх симптомів, але при висіві дає ослаблені, інфіковані сходи, які швидко гинуть.
Розвитку аскохітозу сприяють висока вологість повітря, часті дощі та прохолодні умови. Інкубаційний період триває від 3 до 13 діб, залежно від погодних факторів. Основними джерелами інфекції є заражені рослинні рештки, де зберігаються пікніди гриба, а також уражене насіння, всередині якого міститься грибниця. Патоген є вузькоспеціалізованим і уражує насамперед горох; інші бобові культури, як правило, страждають від нього незначною мірою.
Читайте також: Секрети вирощування гербери
