Селера — цінна овочева культура, однак у процесі вирощування вона може уражатися різними хворобами, що суттєво знижують урожайність і якість продукції. Найчастіше проблеми виникають через підвищену вологість, загущені посадки, порушення сівозміни та недостатній догляд. Розуміння основних захворювань і методів їх профілактики дозволяє ефективно захистити рослини.
Церкоспороз (ранній опік)
Спочатку воно уражає розсаду в парниках і теплицях, а згодом, за умов вологої та прохолодної погоди з різкими коливаннями температури, проявляється і на дорослих рослинах у відкритому ґрунті. Перші ознаки помітні на листках розсади у вигляді невеликих сухих плям округлої або подовженої форми. Спочатку вони мають сіруватий відтінок, але з часом стають жовтувато-бурими. За підвищеної вологості з нижнього боку листка в місцях ураження утворюється тонкий сіруватий наліт — спороношення гриба, який у період активного розвитку може набувати фіолетового відтінку. У сухих умовах цей наліт, як правило, не формується.
У середині літа на листках дорослих рослин з’являються плями округлої або неправильної форми брудно-бурого кольору з більш світлою серединкою та тонкою піднятою облямівкою. На стеблах, черешках і суцвіттях вони мають видовжену форму, злегка вдавлені, рудувато-коричневого відтінку. У вологу погоду уражені ділянки вкриваються легким сіруватим нальотом. Рослини поступово пригнічуються: листя жовтіє, темніє, висихає, що негативно впливає на їхній розвиток.
Збудником захворювання є гриб Cercospora apii. Протягом вегетаційного періоду він поширюється за допомогою спор. Найбільш сприятливими умовами для розвитку інфекції є тепла та волога погода — температура понад +21°C і вологість повітря вище 80%. Особливо швидко хвороба прогресує під час затяжних дощів і різких добових коливань температури. У вологі роки ураження може розвиватися настільки інтенсивно, що листя за короткий час змінює зелений колір на бурий, в’яне, відмирає та покривається некрозами.
Найбільше страждають рослини, вирощені в низинних, сирих місцях або на ґрунтах із поганим дренажем. Джерелом інфекції є заражене насіння та рослинні рештки, у яких гриб зберігається у вигляді міцелію. Шкідливість хвороби полягає у зменшенні площі листкової поверхні, що відповідає за фотосинтез. Уражені рослини розвиваються повільніше, їхнє листя жовтіє та відмирає, що значно погіршує якість зелені та знижує приріст коренеплодів. Крім того, інфекція може передаватися через насіння, що підвищує ризик повторного зараження посівів.
Септоріоз (пізній опік листків, біла плямистість)
Хвороба широко поширена як на розсаді, так і на дорослих рослинах. Найактивніше вона розвивається у прохолодну дощову погоду, тому частіше проявляється навесні та восени, через що отримала назву «пізній опік листя». Ураження має осередковий характер і проявляється у вигляді дрібних плям на листках, черешках, стеблах, суцвіттях і навіть насінні. Залежно від виду збудника, плями можуть бути жовто-зеленими, бурими, брудно-жовтими або білуватими, іноді зі світлішою серединою та темнішою облямівкою. Уражене листя жовтіє, в’яне та поступово відмирає. На поверхні плям з обох боків листка з’являються дрібні чорні крапки — плодові тіла грибів.
Збудниками захворювання є гриби роду Septoria. Біла плямистість, спричинена грибом S. apii, найчастіше уражає листя, черешки та насінники. Особливо інтенсивно вона розвивається у теплицях в осінньо-зимовий період. На листках утворюються великі округлі або кутасті плями до 5 мм у діаметрі. Спочатку вони коричневі, згодом світлішають і стають майже білими з червоно-бурою облямівкою. Уражена тканина вкрита численними чорними крапками — пікнідами гриба. Плями поступово збільшуються, зливаються, і листя відмирає. Найшвидше хвороба розвивається на родючих ґрунтах за високої вологості та температури +22-28°C.
При ураженні грибом S. apii-graveolentis на листках з’являються дрібніші (до 3 мм) світлі плями. Центральна частина таких уражень відмирає та набуває сіруватого або сіро-коричневого відтінку. Плями також формуються на черешках і часто зливаються між собою. За умовами розвитку цей збудник подібний до попереднього. Септоріоз, викликаний грибом S. petroselini, проявляється на листках, черешках і стеблах. У другій половині літа на нижніх листках з’являються численні плями неправильної форми: спочатку коричневі, пізніше — брудно-білі з темною облямівкою.
З часом у центрі уражень формуються чорні точки. Інфекція поступово поширюється з нижніх листків на верхні. На стеблах і черешках плями мають видовжену форму, бурий колір і злегка заглиблену структуру. Протягом вегетаційного періоду гриби поширюються за допомогою пікноспор. Вторинні зараження найчастіше виникають за умов високої вологості повітря (до 100%) і сприятливої температури для розвитку патогену в межах 17–22°C. Інтенсивність розвитку хвороби зростає також при надмірному внесенні азотних добрив і органічних підживлень.
Збудник білої плямистості зберігається у формі пікнід на уражених рослинних рештках, у ґрунті, на посадковому матеріалі, а також у вигляді міцелію в насінні, де може зберігатися до трьох років. Шкідливість захворювання полягає у значному зменшенні площі фотосинтезуючої поверхні через передчасне відмирання листя. Уражені листки жовтіють, скручуються, в’януть і висихають, а черешки стають ламкими. Це суттєво погіршує товарний вигляд листкової селери. Розвиток хвороби призводить до зниження врожайності коренеплодів і погіршення їх здатності до зберігання. Насіння заражених рослин, навіть без видимих симптомів, може містити пікніди гриба, що різко знижує його схожість та енергію проростання.
Борошниста роса
Хвороба трапляється повсюдно, однак найбільших втрат завдає у південних регіонах України. Ураження фіксується як у відкритому, так і в захищеному ґрунті. Спочатку на листках, черешках, стеблах і суцвіттях з’являється білий павутинний наліт. З часом він ущільнюється, стає повстяним, покривається темними крапками, поширюється з верхнього боку листка на нижній і набуває темно-сірого відтінку. Уражені тканини грубішають, листя втрачає еластичність і легко кришиться. Збудником є сумчастий гриб. Білий наліт на поверхні рослин являє собою поверхневу грибницю та конідіальне спороношення. Надалі в циклі розвитку формуються чорні крапки, що вкривають уражену грибницю.
Протягом вегетації поширення інфекції відбувається переважно за рахунок конідій. Джерелом зараження є рослинні рештки, на яких зберігаються клейстотеції. Первинне зараження на початку сезону забезпечують сумкоспори, тоді як вторинне — конідії. Розвитку хвороби сприяє чергування спекотної сухої та прохолодної вологої погоди, особливо за умов частих дощів і рос. Шкідливість захворювання проявляється у погіршенні якості зеленої продукції: листки втрачають товарний вигляд, стають сухими, менш соковитими та втрачають смакові властивості. За сильного ураження розвиток коренеплодів пригнічується, а їхня лежкість суттєво знижується.
Несправжня борошниста роса (пероноспороз)
Хвороба поширена в усіх регіонах вирощування селери, як у відкритому, так і в закритому ґрунті. Найчастіше ураження спостерігається в теплицях у осінньо-зимовий період. Спочатку на верхньому боці листків з’являються бліді, розмиті хлоротичні плями, які з часом набувають світло-бурого відтінку та неправильної форми. На нижньому боці листків у вологих умовах у цих місцях формується рясний пухкий наліт білого або світло-сірого кольору, який поступово темніє і може набувати фіолетового відтінку. Подібні ознаки проявляються також на стеблах, суцвіттях і насінні.
Збудником захворювання є гриб Plasmopara apii. Світлий наліт — це зооспорангіальне спороношення патогену. Протягом вегетаційного періоду гриб активно поширюється за допомогою зооспорангіїв, утворюючи кілька поколінь зооспор, які заражають рослини. Найшвидше хвороба розвивається за вологої погоди при температурі +15-20C°. Поширенню інфекції сприяє дощування рослин. Джерелом зараження є рослинні рештки, де зберігаються ооспори гриба, а також інфіковане насіння, у якому зберігається грибниця. Шкідливість хвороби проявляється у відмиранні листя, пригніченні росту та розвитку рослин. У результаті значно знижується врожайність і погіршується товарний вигляд зеленої маси. Особливо небезпечне захворювання для насінників, оскільки сильно уражене насіння втрачає схожість.
Ефективний захист культури ґрунтується насамперед на профілактиці: використанні здорового насіння, дотриманні сівозміни, правильному догляді за рослинами та своєчасному видаленні рослинних решток. Важливу роль відіграють також оптимальні умови зберігання, які дозволяють мінімізувати розвиток гнилей. Своєчасне виявлення перших ознак захворювань і комплексний підхід до їх контролю дають змогу значно знизити ризики втрат і отримати якісний та стабільний урожай селери.
Читайте також: Зелений килим у вашому дворі
