Сьогодні, окрім широко відомих багатоїдних шкідників, що завдають шкоди посівам ріпаку (таких як лучний метелик, підгризаючі совки, совка-гамма, буряковий клоп, саранові, дротяники, мідляки, личинки пластинчастовусих жуків), існує й група спеціалізованих фітофагів. Вони можуть живитися різними культурами родини капустяних, однак віддають перевагу саме ріпаку.
Видовий склад шкідників на посівах ріпаку досить різноманітний. Наприклад, серед хрестоцвітих блішок, які масово заселяють ріпакові поля, переважають кілька основних видів: чорна, синя, хвиляста, світлонога та виїмчаста. Найбільшу частку серед них займають синя та чорна блішки. Ці шкідники особливо небезпечні для молодих рослин, адже здатні знищити сходи буквально за кілька годин. Щільність популяції блішок істотно коливається залежно від погодних умов, зокрема середньодобової температури. Найвищої чисельності вони досягають зазвичай у другій декаді травня.
Хрестоцвіті блішки
Хрестоцвіті блішки належать до пойкілотермних комах, температура тіла яких залежить від умов довкілля. Після виходу з діапаузи — періоду тимчасового зимового спокою — шкідники активізуються й починають шукати кормові рослини. Спочатку вони можуть живитися на капустяних бур’янах, таких як гірчиця польова та інші дикорослі представники цієї родини. Масове заселення посівів ріпаку відбувається за умов підвищення температури повітря понад 10°C.
Найбільш інтенсивно хрестоцвіті блішки живляться в спекотні та сухі дні, переважно в обідній час. У цей період вони за допомогою дрібного гризучого ротового апарату активно скелетують листки, утворюючи на них численні дрібні округлі отвори. Згодом шкідники можуть пошкоджувати ніжні тканини верхівкових пагонів, суцвіть і навіть стручків. Молоді жуки на початковому етапі розвитку істотної шкоди посівам не завдають.
Листоїди
Дуже небезпечними шкідниками капустяних, які значно пошкоджують листя. Серед листоїдів добре відомий ріпаковий листоїд, який, крім ріпаку, не менш охоче живиться й на інших капустяних, завдаючи їм відчутної економічної шкоди. За рік розвивається лише одна генерація. Якщо яйця за спекотного сухого літа будуть відкладені рано, то з них уже восени виходять личинки. Вони зимують і рано навесні пошкоджують сходи капустяних рослин. Крім того, личинки, що відродились із яйця навесні, впродовж свого 20-денного розвитку спочатку пошкоджують листя капустяних, а потім заляльковуються в ґрунті. Там вони до кінця серпня перебуватимуть у стані діапаузи, після чого знову вийдуть на поверхню та продовжуватимуть шкодити посівам ріпаку восени.
Довгоносики
Суттєву частку шкідливої ентомофауни ріпаку становлять жуки з родини довгоносиків. Їхня характерна особливість — видовжена головотрубка, що нагадує хоботок, який здебільшого прихований між вертлюгами передніх ніг і тому майже непомітний. Саме за цю ознаку комах називають прихованохоботниками. В Україні вони поширені повсюдно, проте найбільше шкодять у Лісостепу та на Поліссі.
Навесні, коли температура повітря підвищується до 8-9°C, жуки починають активно заселяти посіви. Дорослі особини живляться переважно тканинами черешків із нижнього боку листків, прогризаючи шкірку та утворюючи невеликі порожнини, довкола яких через розростання тканин формуються здуття. Іноді комахи пошкоджують листкові пластинки, вигризаючи округлі отвори, або проколюють верхівки молодих пагонів та насінників. Молоді жуки з’являються у червні-липні, після короткого періоду живлення йдуть у ґрунт на зимівлю.
Варто зазначити, що ці шкідники надзвичайно обережні: при найменшому русі чи шумі падають на землю та прикидаються мертвими, зливаючись із ґрунтом завдяки захисному забарвленню. Пошкодження ріпаку дорослими жуками, як правило, не перевищує порогу шкодочинності, чого не можна сказати про личинок — саме вони завдають найбільшої шкоди.
Капустяна попелиця
Посівам ріпаку шкодить значна кількість сисних комах, серед яких особливо небезпечна капустяна попелиця — шкідник, поширений по всій території України. За сприятливих умов вона здатна розвивати до 16 поколінь за сезон. Найбільш інтенсивне розмноження відбувається у помірно вологі та теплі роки. Натомість зливові дощі та зниження температури значно стримують чисельність попелиці, а інколи призводять до її загибелі.
Важливу роль у природному регулюванні чисельності шкідника відіграють ентомофаги — хижі та паразитичні комахи: мухи-сирфіди, сонечка, золотоочки, їздець. Навесні попелиця з’являється на краях полів окремими осередками, після чого кількість колоній стрімко зростає, і вони можуть повністю вкривати листки та стебла рослин.
Попелиця живиться на верхньому боці листків та на черешках, висмоктуючи клітинний сік. Уражене листя знебарвлюється, іноді набуває рожевого відтінку та скручується. При пошкодженні насінників різко знижується врожайність і якість насіння, а в окремих випадках воно взагалі не формується.
Капустяна попелиця є небезпечним переносником збудників близько десяти вірусних хвороб. Наприкінці серпня — на початку вересня з’являються самиці, які народжують личинок. З них формуються крилаті самці та безкрилі самиці. Після спарювання, за середньодобової температури 12-14°C, самиці відкладають по 2-4 зимуючі яйця. Їх можна знайти на стеблах, біля основи листків капустяних культур, що залишилися в ґрунті. Навесні з яєць відроджуються личинки самиць-засновниць, які дають початок новим поколінням шкідника.
Ріпаковий квіткоїд
Ріпаковий квіткоїд — шкідник, широко розповсюджений по всій території України. Зазвичай ріпаковий квіткоїд має одне покоління на рік. Навесні, у квітні — на початку травня, жуки прокидаються та спершу оселяються на квітках дикорослих рослин, таких як мати-й-мачуха, кульбаба, жовтець, після чого переходять на капустяні посіви.
Вони живляться внутрішніми частинами бутонів і квіток, виїдаючи тичинки, маточки, пиляки та пелюстки. У результаті пошкоджені бутони та квітки опадають, а при частковому ураженні формуються деформовані стручки з низьким вмістом насіння. Розвиток личинок триває від 10 до 25 днів, після чого вони перетворюються в лялечку в ґрунті на глибині 1,5-5 см. Фаза лялечки триває близько 10-11 днів.
Капустяна міль
Капустяна міль широко поширена по всій Україні, завдаючи найбільшої шкоди в Лісостепу та Степу. Літ метеликів розпочинається навесні, у квітні–травні. Після спарювання самиця відкладає до 300 яєць, розміщуючи їх по одному або невеликими купками (2-4 шт.) на нижньому боці листків.
Після вилуплення гусениці спочатку прогризають епідерміс листка та харчуються тканинами під ним. Після першого линяння вони виходять на поверхню листків і починають живитися відкрито, переважно з нижнього боку, вигризаючи паренхіму круглими заглибленнями, не пошкоджуючи шкірку протилежного боку. Найбільшу шкоду гусениці завдають у спекотні літні дні.
За забарвленням гусінь схожа на листок і малопомітна, проте дуже рухлива: при найменшому дотику вона швидко падає вниз на павутинці. Закінчивши живлення, гусениця сплітає пухкий кокон, у якому перетворюється на передлялечку, а через 3-5 днів — на лялечку.
Нижній поріг розвитку капустяної молі становить: для яєць — 8°C, для гусениць — 5,4°C, для лялечок — 9°C. Тривалість повного циклу розвитку становить до 35 днів, і за сезон шкідник дає 4-5 поколінь.
Білан ріпний
Білан ріпний поширений по всій Україні та завдає шкоди рослинам родини капустяних. Шкідник зимує у фазі лялечки на сухих гілках дерев, стовбурах, будівлях і рослинних рештках. Навесні метелики вилітають рано і незабаром розпочинають до відкладання яєць, розміщуючи їх по одному на нижньому або верхньому боці листка.
Через 7-11 днів з яєць вилуплюються гусениці, розвиток яких триває близько 19-20 днів, а фаза лялечки — 10-11 днів. За сезон білан ріпний дає два покоління, що відрізняються за зовнішнім виглядом метеликів (сезонний поліморфізм).
Гусениці дуже ненажерливі та ведуть поодинокий спосіб життя. Вони повністю знищують листкову пластинку, включно з товстими жилками. Гусениці другого та наступних поколінь проникають у рослину, вигризаючи ходи, які забруднюються рідкими екскрементами. Пошкоджені рослини загнивають і стають непридатними для використання.
Ріпаковий пильщик
Поширений в Україні повсюдно, та найчисленніший у степовій зоні та Криму. Пошкоджує гірчицю й різні капустяні культури, зокрема озимий і ярий ріпак. Комаха розвивається зазвичай у двох поколіннях: літ першого відбувається в травні-червні, другого — в липні — вересні. Додаткове живлення самців і самиць перебігає на квітках різних культурних і диких рослин. Після спаровування самиці відкладають яйця. За допомогою зазубленого, пилчастого, яйцекладу вони роблять вузькі надрізи в м’якоті листків і відкладають по одному яйцю в кожний надріз.
Протягом 20-30 днів самиця відкладає 250–300 яєць. Розвиток яєць триває 5-6 днів за температури 18,5–23°C, а за холодної погоди — до 11 днів. У теплу погоду личинки живляться листям капустяних, а в умовах похолодання вони неактивні й перебувають на нижньому боці листків або ж ховаються під грудочками ґрунту. Стадія личинки триває 25–50 днів (залежно від температурних умов). Личинки, зазвичай, об’їдають листки до жилок, унаслідок чого молоді рослини засихають.
Читайте також: Хвороби кормових буряків
