Значення люцерни зумовлене поєднанням кількох важливих характеристик: висока врожайність протягом чотирьох-шести років, середні вимоги до умов вирощування, високий рівень поживності та здатність адаптуватися до різних умов. Люцерна посівна є однією з найпродуктивніших багаторічних культур.
Люцерна забезпечує отримання сіна з високою поживною цінністю, багатого на протеїни, мінерали, органічні речовини та вітаміни. Її зелений корм і пасовищний корм мають вищу поживність порівняно з конюшиновим, еспарцетовим та кормом із вики, завдяки високому вмісту кальцію, фосфору та інших корисних елементів.
Цінність люцернового корму визначається не лише високим вмістом білка, але і його збалансованістю та амінокислотним складом. Люцерна посівна містить майже всі необхідні амінокислоти, включаючи лізин, метіонін та триптофан.
Зелена маса і сіно люцерни містять втричі більше лізину і в сім разів більше триптофану, ніж зерно кукурудзи. Крім того, білки люцерни легко розчиняються у воді та нейтральних солях, що сприяє їх кращому засвоєнню організмом тварин. Всі види тварин охоче поїдають корми з люцерни, що робить її популярною в годівлі.
Коріння люцерни проникає в ґрунт на глибину 2-3 метри та більше, піднімаючи кальцій, фосфор та інші елементи у верхні шари, таким чином збагачуючи ґрунт поживними речовинами.
Велика цінність цієї культури полягає у здатності формувати високу врожайність і якість завдяки значній азотфіксації. Вона не потребує внесення дорогих та шкідливих для довкілля азотних добрив.
Вимоги до умов вирощування
Люцерна є середньовибагливою до ґрунтів, вологолюбною, але водночас стійкою до посухи, спеки та холоду. Ґрунтово-кліматичні умови всіх регіонів сприятливі для її вирощування на корм.
Люцерна найкраще росте на чорноземних, каштанових і бурих ґрунтах, а також добре розвивається на дерново-карбонатних і дерново-підзолистих ґрунтах. Менш придатні для неї торф'яники, неполіпшені солонці та солончаки, кислі болотні ґрунти з високим рівнем ґрунтових вод.
Варто зазначити, що люцерна дає високі та стабільні врожаї зеленої маси тільки на посівах, вільних від бур'янів, на ґрунтах, багатих на поживні речовини та добре забезпечених вологою. Її не варто сіяти на малородючих, еродованих ґрунтах.
Не рекомендується висівати люцерну після кукурудзи та соняшнику, оскільки їхні кореневі залишки заважають якісній передпосівній підготовці ґрунту та догляду за посівами. Водночас люцерна є цінним попередником для інших культур.
Люцерна є світлолюбною культурою. Вона особливо чутлива до освітлення від появи сходів до початку стеблування та під час цвітіння. З цієї причини люцерну висівають під покрив культур, які менше затінюють трави.
Оптимальна вологість ґрунту для формування зеленої маси люцерни становить 70-90% НВ. Перезволоження і близьке залягання підґрунтових вод (1,5 м) негативно впливають на стан рослин, що може призвести до загнивання коренів і зрідження посівів.
Люцерна — зимостійка культура, здатна витримувати морози до -25°C, а за наявності хорошого снігового покриву — до -40-45°C. Однак часте скошування молодих рослин, надмірне випасання, а також несвоєчасне скошування восени можуть знизити її зимостійкість.
Висів насіння та внесення добрив
Насіння люцерни дрібне, тому перед посівом ґрунт має бути ретельно підготовлений і поверхня поля добре вирівняна. Це забезпечить рівномірне загортання насіння на оптимальну глибину та сприятиме дружнім сходам. Використовують стандартний рядковий метод сівби.
Глибина загортання насіння люцерни залежить від механічного складу ґрунту: на важких ґрунтах його загортають на глибину 1-2 см, на середньосуглинкових — на 2-3 см. Для отримання дружних сходів насіння повинне потрапити у вологий шар ґрунту.
Варто враховувати, що при занадто глибокому загортанні паростки можуть загинути ще до виходу на поверхню, а при надто мілкому — погано вкорінюються через швидке висихання верхнього шару землі. Найкраще сіяти люцерну навесні або на початку літа; відкладати це пізніше другої декади серпня не рекомендується. Через високу твердість насіння люцерни перед висівом його скарифікують — механічно пошкоджують тверду оболонку.
Люцерна сама накопичує в ґрунті значну кількість біологічного азоту, тому здебільшого під неї азотні добрива не вносять. Проте в початковий період росту, коли бактерії на коренях ще слабо розвинуті та не можуть забезпечити рослини атмосферним азотом, додавання азоту прискорює їхній розвиток і сприяє утворенню доброго травостою.
Під люцерну вносять лише фосфорно-калійні добрива. Окрім макроелементів, під люцерну застосовують також мікродобрива, такі як бор, молібден, марганець, мідь та інші.
Рекомендовані терміни останнього скошування люцерни залежно від зон: на Поліссі та в Лісостепу — не пізніше третьої декади серпня, у Степу — до 20 вересня або перед настанням перших приморозків при висоті рослин не менше 10 см. Залишені стерні утримують сніг, що допомагає захистити рослини від вимерзання і сприяє нагромадженню вологи в ґрунті.
Читайте також: Технологія вирощування грястиці збірної
