Горох (лат. Pisum) — це рід однорічних трав’янистих витких рослин із родини Бобові. Культура вирізняється високою поживною цінністю та належить до найдавніших і найпоширеніших овочевих рослин, які вирощують у різних країнах світу. Стебло гороху порожнисте, може бути округлим або чотиригранним у поперечному перерізі, добре розгалужується й часто сягає понад 2 м завдовжки. На верхівці пагона формуються спіралеподібні вусики, за допомогою яких рослина чіпляється за опори, сітки чи огорожі.
Листки у гороху складні, складаються з 2-4 пар дрібних листочків і завершуються тонким вусиком, що додатково допомагає рослині утримуватися на опорі. Квітки можуть бути поодинокими або зібраними в невеликі суцвіття по 2-3 пари. Вони розташовуються в пазухах листків і мають віночок із п’яти пелюсток білого, рожевого чи бузкового забарвлення.
Плід гороху — це двостулковий біб довжиною 4-15 см, усередині якого знаходиться округле насіння діаметром 5-8 мм. Зерна зазвичай світло-жовті або зелені й зберігають схожість до п’яти років. Горох вирізняється багатим і збалансованим вітамінно-мінеральним складом. У його зернах міститься значна кількість вітамінів, зокрема вітаміну С, каротину, ніацину (вітамін РР), вітамінів групи B: В1, В2 та фолієвої кислоти.
Зелений горошок також є цінним джерелом макро- і мікроелементів. У його складі містяться калій, фосфор, магній, кальцій, залізо та йод. Крім того, він містить цинк, мідь, хром, молібден, ванадій, кобальт та інші важливі мікроелементи, що позитивно впливають на обмін речовин і загальний стан організму. Найкраще росте в умовах помірного, прохолодного та відносно вологого клімату. Це культура довгого світлового дня з коротким вегетаційним періодом, яка добре переносить низькі температури.
Він адаптується до різних типів ґрунтів, але найкраще розвивається на добре дренованих, вологих ґрунтах. За дефіциту азоту сходи гороху здатні вступати в симбіоз із бульбочковими бактеріями, що мешкають на коренях. Рослина утворює спеціальні кореневі бульбочки, у яких мікроорганізми фіксують атмосферний азот і перетворюють його на сполуки, доступні для живлення та стимуляції росту культури. У відповідь бактерії отримують від рослини органічні речовини, зокрема вуглець, необхідний для їх життєдіяльності.
Завдяки такій взаємовигідній співпраці горох активно нарощує вегетативну масу, швидше формує боби й дає більш якісний урожай із підвищеним вмістом білка, вітамінів та сухих речовин. Окрім цього, симбіоз із бульбочковими бактеріями покращує родючість ґрунту, збагачуючи його азотними сполуками та іншими поживними елементами. Саме тому горох вважається одним із найкращих попередників у сівозміні для більшості сільськогосподарських культур.
Види гороху
Лущильний горох
Лущильний горох відзначається високим вмістом крохмалю та гладкою поверхнею насіння. Його зерна переважно використовують для консервування або сушіння. Сушений горох широко застосовують у кулінарії для приготування супів, каш, пюре, начинок для випічки та інших страв. Недозріле зерно лущильного гороху, відоме як «зелений горошок», містить до 8 % цукрів і близько 7 % білка. Окрім цього, у ньому присутні крохмаль і рослинні жири, що робить його поживним і корисним продуктом.
Мозковий горох
Мозковий горох характеризується підвищеним вмістом цукрів, через що його інколи плутають із цукровими сортами. Однак його легко впізнати за зморшкуватою поверхнею зерен. Такі сорти як Альфа, Келмервейл, Кельведонське диво, Преладо, Тристар особливо популярні серед городників завдяки універсальності використання: їх консервують, сушать і використовують у різноманітних стравах. При цьому тривала термічна обробка не робить зерна м’якими, а свіжий горох споживають у фазі молочної стиглості.
Цукровий горох
Цукровий горох вирізняється високим вмістом вологи. Його зерна дрібні й зморшкуваті, але дуже соковиті, а молоді стручки не мають пергаментного шару, тому їх можна вживати разом із горошинами. Завдяки різноманіттю сортів цукровий горох широко використовується у свіжому вигляді, кулінарії та переробці.
Горох широко використовується:
Горох — це унікальна сільськогосподарська культура, яка поєднує високу харчову цінність, агротехнічну користь. Його здатність фіксувати атмосферний азот, покращувати ґрунт і забезпечувати організм людини білком та вітамінами робить горох незамінним компонентом сучасного землеробства і здорового харчування. Саме тому культура залишається актуальною і перспективною як для фермерів, так і для городників-любителів.
Читайте також: Відмінності цукрового гороху від мозкового
