Горох посівний (Pisum sativum) – однорічна трав'яниста рослина сімейства бобових. Горох – один із найбагатших джерел білка серед овочевих культур. Білки гороху подібні до білків м'яса, оскільки містять низку незамінних амінокислот (цистин, лізин, триптофан, метіонін).
Також у гороху багато аскорбінової кислоти, є різні цукру (понад 7%), крохмаль (1-3%), вітаміни С, PP, групи B, каротин, клітковина. Поживна цінність гороху в 1,5-2 рази вища, ніж картоплі та інших овочів, крім того, горох багатий на солі калію, кальцію, фосфору та заліза.
Велика кількість білків у плодах гороху пояснюється симбіозом з азотфіксуючими бульбочковими бактеріями. Вони поселяються в корінні гороху і засвоюють азот з повітря, виділяючи при цьому азотні сполуки, а з них рослина утворює білки.
Вимоги до температури
Проростання насіння гороху розпочинається при температурі ґрунту 1-2°С, тоді як цукрового горошку, призначеного для вирощування зеленого горошку, — при 4-8°C. Сходи гороху з’являються при температурі 4-6°С через 12-20 днів.
Рослини можуть тимчасово перенести зниження температури до мінус 7 °C. Хоча сходи гороху вибагливі до тепла, вони мають певну стійкість до короткочасних заморозків. Стійкість до морозів може відрізнятися залежно від сорту. Горох є культурою, сходи яких найбільш стійкі до короткочасних заморозків. Пелюшка виявляє більшу стійкість до несприятливих умов порівняно з горохом для посіву.
Температурні умови, які є оптимальними, відрізняються для різних етапів розвитку гороху:
За оптимальних умов, горох цвіте в такі терміни:
Ранньостиглі сорти до прикладу горох мозковий Келмервейл мають вегетаційний період тривалістю 60-75 днів, а середньостиглі - від 76 до 100 днів.
Горох потребує вологи для свого росту та розвитку. Для проростання зернового гороху необхідно 105-110% води від його маси, тоді як для цукрового горошку ця кількість становить 150-155%, оскільки його зморшкувате насіння вимагає більшу кількість вологи.
Оптимальний рівень вологості ґрунту для гороху знаходиться в діапазоні 70-80% НВ. Критичним періодом вважається час бутонізації та наливу зерна.
Вимоги до світла
Горох є світлолюбною культурою, яка потребує тривалого світлового дня. Недостатнє освітлення суттєво гальмує його ріст: стебла витягуються, коренева система слабшає, і плодоношення стає менш інтенсивним, що призводить до зменшення врожайності.
Вимоги до ґрунту
Горох потребує високої родючості ґрунтів, і найкращі врожаї зазвичай отримують на чорноземах, сірих лісових і окультурених дерново-підзолистих ґрунтах. Ідеальна реакція ґрунту для гороху є нейтральною, з pH у межах 6,8-7,4.
В ґрунт повинен мати достатню кількість гумусу, вапна, фосфору, калію, а також мікроелементів, таких як молібден і бор. На важких, щільних та кислих ґрунтах коренева система гороху розміщується неглибоко, що може призвести до пригнічення діяльності бульбочкових бактерій. Такі ґрунти несприятливі для вирощування гороху.
Система удобрення
Горох характеризується коротким вегетаційним періодом і менш розвиненою кореневою системою, що призводить до підвищеної потреби в поживних речовинах. Горох потребує поживних ґрунтів та внесення органічних і мінеральних добрив. Крім того, важливо створити умови для ефективного використання азоту з повітря.
Один із ключових моментів - внесення гною на земельну ділянку за рік або два до посіву цієї культури. Калійні добрива бажано вносити з меншим вмістом хлору. Горох, як азотфіксуюча рослина, не потребує додаткового азотного добрива. Він здатний засвоювати азот з повітря, що починається з фази розвитку з 2-3 справжніми листками.
Молібден є особливо цінним елементом, оскільки він має вплив на процес симбіотичної азотфіксації. Вплив молібдену на врожайність гороху порівнюють з внесенням азоту. Крім того, молібден та бор покращують надходження азоту в рослини, а цинк покращує їх здатність засвоювати калій і магній. Мідь, кобальт та інші елементи також сприяють збільшенню врожайності гороху.
У більшості випадків оптимальна глибина загортання насіння становить 6-8 см. Горох є культурою, яку висівають у ранні строки, коли ґрунт досягає фізичної стиглості.
Сходи гороху мають добру стійкість до весняних приморозків до мінус 5-7°C. Раннє висівання сприяє отриманню більшого врожаю. Затримка у сівбі на 10 днів порівняно з рекомендованими термінами може призвести до зниження врожайності.
Догляд за посівами
Ґрунтові гербіциди застосовують, якщо впевнені у значній кількості бур’янів на полі. Здебільшого використовують післясходові гербіциди. Жуки бульбочкових довгоносиків становлять серйозну загрозу для сходів гороху, наносячи їм значні пошкодження.
Вони можуть спричинити серйозні ураження сім’ядольних листків та точок росту, що може призвести до загибелі рослин. Личинки цих жуків живляться бактеріальною тканиною бульбочок і корінням, що призводить до зниження продуктивності бульбочкових бактерій та зменшення накопичення азоту в ґрунті.
Для боротьби з бульбочковими довгоносиками, рекомендується обробка крайових смуг посівів. Для боротьби з гороховою попелицею, найбільш оптимальним часом для обприскування є період масової бутонізації.
Гороховий зерноїд, завдає шкоди лише гороху. Його масове поселення розпочинається вже на початку цвітіння. Це ознака для початку хімічних обробок для контролю над цим шкідником, і часто застосовується суцільне обприскування, застосовують інсектициди.
При сприятливих метеорологічних умовах, щоб убезпечити посіви гороху від захворювань, необхідно застосовувати фунгіциди. Під час масового цвітіння або на початкових етапах розвитку рослин, коли виявляються перші ознаки аскохітозу, іржі або борошнистої роси, проводять обприскування.
При сприятливих метеорологічних умовах, щоб убезпечити посіви гороху від захворювань, необхідно застосовувати фунгіциди. Під час масового цвітіння або на початкових етапах розвитку рослин, коли виявляються перші ознаки аскохітозу, іржі або борошнистої роси, проводять обприскування.
Читайте також: Вирощування цукрової кукурудзи
