Біла гниль
Збудником білої гнилі є гриб Sclerotinia sclerotiorum (Lib.) de Bary. При інфікуванні бобів гороху та сої на їхній поверхні з’являється характерний білий, пухкий, ватоподібний наліт міцелію. Патоген поступово проникає всередину бобу, де пошкоджує молоді насінини, порушуючи їхній розвиток.
У процесі розвитку хвороби на внутрішній та зовнішній поверхні стулок формуються склероції гриба. Спочатку вони мають білий колір, але з часом темнішають, набуваючи чорного забарвлення. Вони нерівної, неправильної форми й заповнюють простір між насінинами та стінками бобу, ніби повторюючи його внутрішній контур.
У разі настання посушливої та спекотної погоди розвиток білої гнилі призупиняється. Уражені частини бобів підсихають, а склероції відокремлюються від тканин і осипаються на ґрунт, де зберігаються як джерело інфекції в наступному сезоні. Насіння, що утворюється в уражених бобах, повністю втрачає посівну цінність — воно не проростає або утворює нежиттєздатні, ослаблені сходи.
Патоген зберігається в насінні у вигляді грибниці, а також у вигляді склероціїв, які часто трапляються серед насіння як сторонні домішки. Проведення візуального аналізу дозволяє виявити наявність склероціїв у зразках насіннєвого матеріалу.
Альтернаріоз
Альтернаріоз — це захворювання, викликане грибами роду Alternaria Nees. Воно поширене по всій території України, незалежно від ґрунтово-кліматичних умов. Останніми роками особливо активно фіксується масове зараження насіння альтернаріозом, особливо у вологу погоду перед збором урожаю. Це значно погіршує або повністю знижує посівні якості насіннєвого матеріалу.
Хвороба набирає найбільшої інтенсивності в другій половині вегетації. Ураження спостерігається на всіх надземних частинах рослин. На листках утворюються коричневі округлі плями різного діаметра з характерною зональністю. При підвищеній вологості повітря на поверхні плям з'являється оливково-чорний наліт — це спороношення грибів.
Сильно уражене листя швидко в’яне та опадає. Насіння, інфіковане альтернаріозом, при пророщуванні у вологих умовах покривається темним грибковим нальотом, що свідчить про значну загрозу для нормального розвитку сходів. Збудники хвороби здатні не лише паразитувати на живих рослинах, а й активно розвиватися на відмерлих рослинних рештках, зберігаючись на представниках багатьох ботанічних родин. Їхній розвиток особливо активізується за температури 20–25°C і вологості повітря в межах 70-90 %. Найчастіше грибкові інфекції вражають ослаблені або пошкоджені рослини.
Тривалі дощі в кінці вегетаційного періоду та затримка зі збиранням урожаю створюють сприятливі умови для масового зараження насіння. Патогени зберігаються на залишках рослин різних культур, а у випадку зараження насіння — проникають у нього у вигляді грибниці. Для виявлення інфікованого насіннєвого матеріалу застосовують біологічний метод діагностики.
Пероноспороз
Пероноспороз, або несправжня борошниста роса, спричинюється грибами Peronospora pisi Syd. на горосі та Peronospora manshurica (Naum.) Syd. на сої. Хвороба вражає всі надземні частини рослин і проявляється у двох формах — місцевій та дифузній.
За місцевої форми на рослинах утворюються округлі хлоротичні плями різного розміру, які на листках можуть сягати до 25 мм у діаметрі. У вологу погоду з нижнього боку листя з’являється сіро-фіолетовий оксамитовий наліт. Уражені боби покриваються світлими або блідо-зеленими плямами.
В міру дозрівання гороху на тлі здорової тканини виділяються темно-коричневі ділянки, а на внутрішній поверхні стулок бобів і зовнішній оболонці насіння іноді формується кремова або фіолетова плівка. При ураженні стулки бобів деформуються та передчасно засихають. Насіння, уражене хворобою, вкривається коричневими плямами, а за значного ураження на ньому з’являється сіро-фіолетова грибниця, що призводить до втрати блиску та зморшкуватості.
Дифузна форма проявляється хлоротичними плямами на листках, окремих пагонах або на всій рослині, яка стає деформованою, карликовою та вкривається сіро-фіолетовим нальотом у вологу погоду. Уражене пероноспорозом насіння є джерелом інфекції: грибниця проникає в оболонку насіння, міжклітинники ендосперму, а також між оболонкою та ендоспермом. В оболонці формуються ооспори патогену. Рослини гороху, що сформувалися з інфікованого насіння, зазвичай уже через 6-10 днів після появи сходів демонструють характерні симптоми пероноспорозу в дифузній формі.
Ключові методи стримування розвитку хвороб насіння та підвищення його посівних якостей
Знезараження насіння (протруювання) є важливим заходом захисту, який дозволяє ефективно нейтралізувати збудників хвороб, що містяться як на поверхні насінини, так і всередині неї. Крім того, цей метод забезпечує захист проростків від інфекцій і запобігає їх пліснявінню в ґрунті. Для обробки насіння застосовують спеціальні протруйники, дозволені до використання відповідно до чинного Реєстру пестицидів та агрохімікатів України.
Ефективне стримування розвитку збудників хвороб вимагає впровадження комплексу агротехнічних заходів, спрямованих на ліквідацію джерел інфекції та створення сприятливих умов для росту й розвитку культур. До таких заходів належать: дотримання науково обґрунтованої сівозміни, просторове розмежування посівів поточного та попереднього років, використання сортів і гібридів, стійких до збудників інфекцій, оптимальні строки сівби, боротьба з бур’янами та шкідниками — резервуарами патогенів, застосування мінеральних добрив для покращення загального фітосанітарного стану рослин, обробка посівів рекомендованими фунгіцидами, а також вчасне збирання насіння з оздоровлених ділянок, його ретельне очищення й доведення до допустимої вологості.
Особливої уваги потребують насіннєві посіви. На них необхідно проводити фітопатологічне прополювання, а також своєчасно здійснювати захист від шкідливих організмів. Збір урожаю слід виконувати в оптимальні строки, оскільки затримка, особливо за вологих умов, сприяє масовому інфікуванню насіння грибковими патогенами. Надзвичайно важливо після збирання ретельно очищати й калібрувати насіння, доводити його до кондиційної вологості — в іншому разі воно може стати живильним середовищем для розвитку цвілевих грибів.
Читайте також: Горох та соя – хвороби насіння
