Квасоля належить до бобових культур. Для харчування використовують недозрілі боби, що називаються лопатками, а також насіння квасолі.
Однією з основних переваг квасолі є її харчова цінність, особливо у збалансованому поєднанні високоякісного білка з цукром, крохмалем, вітамінами, мінералами та незамінними амінокислотами.
Квасоля містить велику кількість вітамінів A, B1, B2, B6, C, PP, каротину та вітаміну Е — природного антиоксиданту. Цей комплекс вітамінів має позитивний вплив не лише на загальний стан організму, але й на шкіру, нігті та волосся.
Квасоля містить у середньому 24% білка, структура якого подібна до білків тваринного походження. Цей продукт харчування відомий своїми корисними властивостями і може зберігатися декілька років, не втрачаючи своїх поживних якостей.
Квасоля - теплолюбна рослина, мінімальна температура для проростання насіння – 8-10°C. З її підвищенням тривалість періоду появи сходів значно скорочується. Встановлено, що за нормальної вологості та температурі + 14-16°C сходи квасолі з'являються на 12-13-й день, при +16-18°C на 10-11-й, при +20-21°C - на 8-й і при +23-24°C - на 6-й день.
Подальше підвищення температури поява сходів не прискорює. При температурі нижче 8°С проростання насіння квасолі уповільнюється. У фазі сходів квасоля не переносить навіть короткочасних заморозків і гине за температури -
0,5-1°C. Розвинені рослини витримують короткочасні заморозки до - 2-4°C. Для гарного росту та розвитку рослин квасолі оптимальна температура +20-25°C.
При температурі +40°С і вище зростання рослин припиняється і відбувається опадання бутонів і квіток. Культура вологолюбна, особливо в періоди набухання та проростання насіння, цвітіння та утворення бобів.
Для набухання та проростання насіння квасолі необхідно 100-120% вологи від маси насіння. Тому, щоб отримати рівномірні сходи квасолі, її слід сіяти в вологий ґрунт та при оптимальній температурі.
Квасоля може витримувати короткочасну посуху до початку бутонізації, але недостатньо добре переносить ґрунтову та повітряну посуху особливо суховії у період цвітіння та формування бобів. У таких умовах вона скидає квітки та зав'язі, що суттєво знижує врожайність.
Погана стійкість квасолі до посухи під час цвітіння та формування бобів пояснюється тим, що ріст коренів квасолі зупиняється до кінця цього періоду. Внаслідок цього коренева система не може забезпечити належним чином розвинену надземну частину, оскільки листя витрачає більше вологи, ніж отримує.
Квасоля також погано терпить надмірне зволоження. У вологі та холодні літні роки вона сильно вражається хворобами, таких як антракноз та бактеріоз. Надмірна волога під час дозрівання та збирання також негативно впливає на якість урожаю.
Квасоля - світлолюбна рослина, але водночас легко переносить деяке затінення.
Вимоги до ґрунту
Квасоля вимоглива до ґрунту, його фізичних властивостей та родючості. Кращі врожаї формує при розміщенні на добре структурованих ґрунтах - суглинистих чорноземах.
На погано прогріваних важкосуглинистих ґрунтах квасоля дає низькі врожаї. Не придатні під посів цієї культури сірі лісові ґрунти. Рослини квасолі чутливі до підвищеної кислотності, засоленості, високого рівня ґрунтових вод, перезволоження, посухи та засміченості ґрунтів. Для квасолі найбільш сприятливі ґрунти з майже нейтральною реакцією середовища (pH = 6-7,5).
Сіяти квасолю на тій же ділянці, а також після інших бобових культур можна не раніше як за 5-6 років. Квасоля, як і інші бобові культури, накопичує азот у ґрунті, засвоюючи його з повітря за допомогою азотфіксуючих бактерій, що поселяються на її коренях, збагачує ґрунт азотом і залишає після себе чисте від бур'янів поле.
Квасоля гарно реагує на добрива. Вона добре використовує також післядію добрив, що вносяться під попередні культури. Добриво вносять восени під оранку, а також навесні - локально в рядки при сівбі.
Оскільки квасоля - культура теплолюбна, для отримання дружніх сходів сівбу необхідно проводити в добре прогрітий ґрунт. При сівбі в непрогрітий ґрунт насіння не сходить, уражається грибковими хворобами, втрачає схожість. Запізнення із сівбою також призводить до великих втрат врожаю.
Оптимальний термін сівби квасолі – при прогріванні ґрунту на глибину 10 см до 14-16°C. Кращий спосіб посіву – широкорядний з міжряддями 45 см.
Він забезпечує рівномірний розподіл насіння на площі, повне змикання рослин у рядах тільки в період цвітіння, що дозволяє до цього часу здійснювати механізований догляд. На чистих від бур'янів площах та при використанні високоефективних гербіцидів при сівбі міжряддя доцільно зменшувати до 30 см.
Квасоля виносить сім'ядолі на поверхню ґрунту, тому закладати її насіння треба на глибину 5-6 см при достатній вологості ґрунту, а при пересиханні верхнього шару, а також легких ґрунтах - до 7-8 см.
Хвороби та шкідники квасолі
Зі шкідників велику шкоду завдають квасолева зернівка, іноді довгоносики та дротяники. Посівам квасолі щороку завдають шкоди вірусні, грибкові та бактеріальні хвороби.
З вірусних найбільш поширені звичайна та жовта мозаїка квасолі. Серед грибкових хвороб найбільш небезпечні антракноз, біла гниль, іржа та кореневі гнилі, основними збудниками яких найчастіше бувають гриби з роду фузаріум. З бактеріальних хвороб поширені бурий бактеріоз.
У боротьбі зі шкідниками та хворобами квасолі необхідно виконувати наступні заходи:
1) суворо дотримуватися чергування культур у сівозмінах, щоб уникнути ураження рослин антракнозом, білою гниллю та бактеріозом;
2) розміщувати культуру на ділянках, що добре провітрюються, уникати занижених ділянок, де, як правило, довше зберігається роса та підвищена вологість повітря, що сприяє спалаху грибкових та бактеріальних хвороб;
3) не використовувати насіннєвий матеріал з ділянок, заражених бактеріозом, антракнозом та білою гниллю, для посіву;
4) видаляти рослини квасолі, уражені вірусами.
Проти квасоляної зернівки проводять знезараження зерна препаратами, передбаченими переліком пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання для боротьби зі шкідниками.
Читайте також: Кропмакс захист рослин від заморозків
