Підзимовий посів цибулі — це ефективний агротехнічний прийом, що дозволяє отримати ранній урожай без використання додаткових витрат на обігрів теплиць чи вирощування розсади. Суть методу полягає у висіванні насіння восени, коли температура вже достатньо знизилася, щоб воно не проросло до весни, але зберегло життєздатність у ґрунті.
Цибуля
Найбільш придатними для вирощування озимої цибулі вважаються регіони України зі стабільним сніговим покривом узимку або з м’якими зимовими умовами — це центральні, західні та південні області. Оптимально, щоб рослини, висіяні з насіння, увійшли в зиму у фазі трьох-чотирьох листків (початок появи п’ятого) за товщини кореневої шийки 5-8 мм, але не перерослими.
Якщо цей етап буде перевищено, навесні замість повноцінної цибулини формується квіткова стрілка, і культура йде в насінники. Саме у такій фазі розвитку цибуля має найвищу стійкість до зимових морозів і весняних заморозків. Надто ранній посів знижує зимостійкість, тоді як занадто пізній, навпаки, провокує стрілкування.
Строки висаджування
Висаджувати озиму цибулю із сіянки рекомендується тоді, коли встановлюються стійкі нічні заморозки. Це може припадати як на кінець жовтня, так і на листопад, адже сучасні кліматичні умови відзначаються значною мінливістю та непередбачуваністю. У центральних і західних областях України оптимальні строки висіву насіння озимої цибулі припадають на період із 10 по 25 серпня, крайній термін — до 5 вересня. У південних регіонах посів проводять дещо пізніше — з 20 серпня до 15 вересня.
Варто враховувати, що за температури понад +24°C схожість насіння затримується, тому в спекотну погоду сходи часто виходять нерівномірними й зрідженими. Щоб уникнути таких проблем, доцільно висівати попередньо пророщене насіння або підтримувати нижчу температуру ґрунту шляхом частих легких поливів. Ділянку для цибулі рекомендується підготувати приблизно за 10 днів до посіву — це сприяє ущільненню ґрунту та зменшує ризик пошкодження рослин цибулевою мухою.
Для підзимового вирощування цибулі використовують спеціально виведені сорти та гібриди короткого або середнього дня. Вони формують цибулини за умов 12-14-годинного світлового дня. Застосовувати для озимої сівби сорти, призначені для весняного висіву, небажано: такі рослини гірше переносять зимівлю, схильні до стрілкування, а збирання врожаю суттєво затягується. Запорукою успішного отримання врожаю є якісне насіння — особливо гібриди озимої цибулі, які відрізняються підвищеною зимостійкістю.
Вимоги до ґрунтів і удобрення
Озима цибуля найкраще росте на легких, добре дренованих ґрунтах — піщаних, супіщаних або чорноземних. Для посіву відводять родючі, пухкі ділянки з достатнім вмістом гумусу, збалансованим водним режимом, очищені від бур’янів. Оптимальна кислотність ґрунту становить pH 6,5-7. Це особливо важливо, адже коренева система цибулі слабко розвинена й займає лише верхній 20-25-сантиметровий шар ґрунту. На важких, запливаючих, кислих або перезволожених ділянках озиму цибулю вирощувати недоцільно, оскільки рослини там погано розвиваються і формують низький урожай.
Найкращими попередниками для вирощування озимої цибулі вважаються кукурудза, буряк, горох, квасоля, томати, огірки, салат, а також різні види капусти. Важливо уникати повторного висіву цибулі після цибулевих культур частіше, ніж один раз на 3-4 роки, адже це підвищує ризик накопичення хвороб та шкідників. Особливо небезпечно розміщувати посіви після картоплі, бобових, петрушки, селери через можливість поширення нематоди.
Озиму цибулю можна вирощувати й в другому обороті, після культур, які швидко звільняють поле та ефективно пригнічують бур’яни. До таких належать: горох, квасоля, салат, редис, кольрабі, а також ранні сорти білоголової та цвітної капусти, моркви й столового буряку. Головна умова — збір попередників має відбутися не пізніше третьої декади липня, щоб дати можливість цибулі сформуватися до настання холодів.
У всіх ґрунтово-кліматичних регіонах України для успішного вирощування озимої цибулі рекомендується застосовувати як органічні, так і мінеральні добрива. Оптимально вносити перегній, під основний обробіток ґрунту додають комплексні мінеральні добрива, особливо на темно-сірих опідзолених ґрунтах і чорноземах. Головна відмінність у живленні озимої та ярої цибулі полягає в різній потребі культур в азоті.
Для озимого посіву цибулі рекомендується вносити азот у два етапи: одну третину від загальної норми додають перед висаджуванням, а решту дві третини — навесні, розділивши на два підживлення. Перше підживлення проводять на початку активного росту рослин, а друге — через 2-3 тижні після першого.
З фосфорних добрив для цибулі озимої застосовують потрійний суперфосфат або фосфат амонію, а з калійних — сульфат калію, що забезпечує рослини необхідними макроелементами для формування високого врожаю та стійкості до стресових умов. Для передпосівного підживлення цибулі зазвичай застосовують азот у вигляді нітрату натрію, тоді як для основного удобрення перевага надається аміачній або кальцієвій селітрі.
Цибуля дуже чутлива до густоти посіву: якщо метою є отримання великих цибулин, норму висіву слід зменшувати, а для вирощування на зелене перо — навпаки, збільшувати. Посів проводять широкорядним способом 45 см між рядками або стрічковим 20+50 см.
Норма висіву визначається розміром. Сіянку загортають на глибину 4-6 см. При надто глибокому загортанні сходи проростають слабо, а цибулини формуються видовженої форми, що не відповідає сортовим характеристикам. Якщо заглиблення недостатнє, корінці цибулин можуть проростати на поверхню ґрунту.
Сходи цибулі, незалежно від того, вирощуються вони з цибулинок чи з насіння, з’являються на 8-14-й день після посіву. Рослини з сіянки починають активно рости вже на ранніх стадіях розвитку, завдяки чому така цибуля достигає на 35-40 діб раніше та формує вищий урожай порівняно з насіннєвою. Після появи сходів проводять розпушування міжрядь, видаляють бур’яни та регулюють полив залежно від погодних умов.
Захист від бур’янів
Система захисту озимої цибулі від бур’янів базується на поєднанні агротехнічних і хімічних заходів. До агротехнічних методів належать правильне планування сівозміни, основний, передпосівний та міжрядний обробіток ґрунту, а також ручне видалення бур’янів у рядках. Хімічний захист передбачає використання ґрунтових і страхових гербіцидів для контролю небажаної рослинності.
Серед найпоширеніших захворювань озимої цибулі — пероноспороз, альтернаріоз, фузаріоз і борошниста роса. При виявленні ранніх осередків захворювань ефективними є фунгіциди. Для профілактики бактеріальних інфекцій рекомендують застосування біопрепаратів.
На початку весни, під час виходу цибулі із зимівлі, посіви можуть зазнати пошкоджень від цибулевої мухи, яка здатна швидко знищити ослаблені після зими рослини. Тому важливо регулярно проводити моніторинг озимої цибулі на наявність шкідника та, при необхідності, застосовувати дозволені інсектициди. Для контролю трипсів на посівах цибулі застосовують інсектициди, які вносять через систему крапельного зрошення.
Збирання цибулі
Час збору цибулі озимої на зелень значною мірою визначається погодними умовами весни. Зазвичай це припадає на кінець квітня — початок травня. Рослини зрізають механічно за допомогою спеціального робочого органу у вигляді скоби, формують у пучки та реалізовують на ринок. Цибулю на ріпку збирають у фазі початкового вилягання пера, коли луски цибулин вже підсохли.
Запізнення зі збором може призвести до повторного утворення коренів у цибулин, що знижує їхню лежкість під час зберігання. Якщо метою є отримання товарних цибулин, оптимальний період збору припадає на кінець травня — середину червня. Для реалізації на перо збір проводять на початку — в середині травня.
Підзимовий посів цибулі — це простий і надійний спосіб отримати екологічно чисту, ранню і більш витривалу продукцію. Дотримання термінів висіву і якісна підготовка ґрунту гарантують городникам успішний результат і стабільний урожай.
Читайте також: Причини - м’якої гнилі та судинного бактеріозу капусти
