Хвороба, що виникає на цибулі, є загально поширеною там, де вирощують цю рослину. Зазвичай вона проявляється під час зберігання цибулин, але також може зашкодити під час вегетації рослин. Окрім шийкової гнилі на цибулі також можуть розвиватися біла та рожева гниль денця.
Ознаки хвороби
Перші ознаки хвороби зазвичай виявляються протягом перших місяців після збирання цибулі – тканина стає м'якою, та з'являються вм'ятини біля шийки цибулини. Спочатку це майже непомітно, але можна легко виявити шляхом легкого натискання великим пальцем на ці уражені області. З часом цей стан поширюється всередину цибулини, призводячи до її повного загнивання.
При легкому пошкодженні здорової цибулини на її поверхні з'являються вм'ятини у формі кругів або видовжені. Під час прогресування хвороби ці вм'ятини розповсюджуються, що може призвести до часткової деформації цибулини.
При видаленні сухих лусочок у місцях дефектів або при розрізанні цибулини пошкоджена тканина має водянистий вигляд з відтінками брудно-жовтого або темно-коричневого кольору, що нагадує стан відвареної цибулини.
У вологому середовищі уражена тканина стає покритою сірим, пухнастим нальотом, на якому згодом утворюються маленькі чорні склероції, що мають діаметр до 1,5 мм. Інколи їх кількість стає настільки великою, що вони об'єднуються в однорідні чорні утворення.
При значному розвитку захворювання наліт може охоплювати всю поверхню цибулини. На деяких цибулинах сірий наліт з'являється не на шийці, а на боках або біля денця, де сталося механічне пошкодження.
Збудник хвороби
Гриб Botrytis allii Munn є збудником цієї хвороби. Повстяний, димчасто-сірий наліт на ураженій поверхні являє собою грибницю та конідіальні спороношення гриба. За допомогою конідій гриб поширюється протягом вегетації рослин, а особливо активно в період зберігання цибулин.
Конідії гриба зберігають свою життєздатність протягом кількох тижнів, але вони не можуть пережити зиму. Склероції гриба добре переносять морози та навесні у них розвиваються конідієносці з конідіями. Ці конідії легко розносяться вітром і, потрапляючи на слабкі рослини, можуть спричинити зараження.
Шийкову гниль також можуть викликати гриби Botrytis byssoidea Walk і Botrytis sguamosa Walker, які зазвичай розвиваються на суцвіттях насінників.
Цибуля може почати заражатися ще на полі до моменту збирання. Грибки, які спричиняють шийкову гниль, атакують вже ослаблені тканини. Спочатку вони оселяються на нижньому листку, що починає відмирати, а потім поступово розповсюджуються через міжклітинний простір і клітини ураженої тканини, доходячи до шийки цибулини.
Конідіальне спороношення, що утворюється, може викликати нове зараження сусідніх цибулин під час їх зберігання. У цей період інфекція зазвичай проникає вже не через шийку, а через денце цибулини.
Чим раніше цибулина виходить зі стану спокою, тим більше ймовірність зараження хворобою, оскільки корінці, що прокинулись відкривають «ворота» для патогенів. Кліщі також відіграють значну роль у поширенні інфекції, завдаючи шкоди цибулі. Гриб добре розвивається при температурі від 3 до 33°C, а зараження цибулин відбувається при 15-20°C.
Основним джерелом зараження є склероції грибів, які залишаються в ґрунті, в спеціальних приміщеннях для овочів та на уражених цибулинах і насінні. При висаджуванні уражених цибулин у ґрунт, листки набувають жовтого відтінку, звиваються, гниють і висихають.
На насінниках стрілки ламаються, а насіння розвивається недостатньо і має низьку схожість. Гриби першочергово заражають рослини на полі перед збором шляхом проникнення інфекції через шийку цибулини. Стан шийки та зрілість цибулин до періоду збирання визначають стійкість чи вразливість рослин до цієї хвороби.
Де відбувається зараження цибулин
У польових умовах масове зараження цибулі відбувається під час збирання, коли відокремлюють соковиті зелені листки навколо шийки. Шийкова гниль та її розвиток під час тривалого зберігання цибулин прямо залежать від кількості опадів наприкінці липня та на початку серпня. Ці опади сприяють затримці дозрівання цибулі, сприяючи проникненню грибків з листя в шийку цибулини.
Природне внесення органічного добрива, зокрема гною, безпосередньо під посадку цибулі може погіршити стійкість рослин до захворювань. Однак застосування фосфорних добрив має значний позитивний вплив на підвищення стійкості цибулин до захворювань.
Якщо умови погоди та методи вирощування сприяють належному дозріванню цибулі в полі, то вона буде менше схильна до ураження. Наприклад, якщо цибуля збирається у період повного пожовтіння листя, ризик ураження її захворюванням зменшується в півтора-два рази порівняно зі збиранням культури на початку пожовтіння листя.
Цибуля, що вирощена на заплавних ділянках, зазвичай має більш виражені ознаки ураження, в порівнянні з тією, що вирощена на супіщаних ґрунтах. Стійкість цибулі до шийкової гнилі напряму пов'язана з обсягом живлення рослин і використаними добривами.
Сорти з темними лусочками зазвичай демонструють більшу стійкість до цієї хвороби, ніж ті, у яких лусочки мають світлий колір. Під час несприятливих умов зберігання втрати від цієї хвороби можуть сягати 50% і більше.
Читайте також: Гнилі цибулі, як зберегти врожай
