Хвороба спершу виявляється під час вирощування на полях. Коренеплоди з прихованою інфекцією або легким ступенем ураження потрапляють до сховища.
Спочатку ознаки захворювання стають помітними на хвостовій частині коренеплоду. На уражених місцях формуються вдавлені бурі плями, тканина на них починає розтріскуватися.
Порожнини в коренеплоді заповнюються павутинним міцелієм. При сильному розвитку захворювання коренеплід загниває. На його поверхні з'являються малопомітні чорні точки, що являють собою склероції. Контакт хворих коренеплодів зі здоровими призводить до утворення зон зараження.
Захворювання викликається грибком Rhizoctonia solani Kuehn. Хвороба виникає на коренеплодах, які були вирощені на занадто вологих ділянках під час монокультури буряка або після попередніх культур, які вразливі до цього грибка. Патоген зберігається у ґрунті у вигляді склероцій.
Червона або повстяна гниль
Коренеплоди піддаються захворюванню в умовах поля. Хвороба набуває більшої активності наближаючись до часу збирання врожаю. Ознаки цього захворювання виявляються у вигляді свинцево-сірих плям під шкіркою коренеплодів різних розмірів, що вкриті червоно-фіолетовою грибницею.
При сильному ураженні, особливо в умовах підвищеної вологості, коренеплоди буряка піддаються гнилі. Листя в’яне, рослини відмирають. Після збирання буряків грибниця підсихає і нібито зникає, але на поверхні коренеплодів залишаються численні маленькі чорні склероції.
У сховищах хвороба продовжує активно розвиватися, уражені ділянки спочатку залишаються твердими, а згодом розм’якшуються й загнивають.
Хворобу спричинює гриб RhizoctoniaviolaceaTul. У польових умовах ця хвороба найчастіше розвивається на ґрунтах з непридатною структурою або ущільнених, де вода застоюється, та при значних опадах та теплій погоді у другій половині літа. Гриб довгий час перебуває у ґрунті у вигляді склероціїв.
Фузаріозна гниль
Ця хвороба може з'являтися під час вегетації рослин у польових умовах, але найбільш активно проявляється під час зберігання. Основні симптоми захворювання полягають у виникненні на поверхні уражених коренеплодів пухнастої грибниці, яка може мати білий, рожевий або червонуватий відтінок.
Якщо міцелій має білий колір, можна відрізнити цей вид від склеротиніозу через відсутність склероціїв. Інтенсивний розвиток хвороби спостерігається при підвищеній температурі. Навколо хворого коренеплоду утворюється осередок гнилі.
Збудниками цієї хвороби є гриби з роду FusariumLink. Вони є поліфагами, тобто можуть вражати кореневу систему різних рослин у ґрунті. Ці патогени заражають коренеплоди буряка, які мають поранення або пошкодження. Джерелом інфекції можуть бути уражені рештки рослин.
Кагатна гниль
Хвороба є найбільш загрозливою під час зберігання коренеплодів. Залежно від видів патогенів захворювання, на поверхні уражених коренеплодів з’являється наліт, який може бути білого, рожевого, сірого, коричневого, зеленого та інших відтінків. Також, уражена тканина має різний колір і структуру.
Гниль може приймати форму мокрої або сухої. Розвиток кагатної гнилі на коренеплодах призводить до втрати товарного вигляду продукції та значного погіршення якості або непридатності до будь-якого використання.
Хворобу спричиняє складний комплекс грибів і бактерій, кількість видів яких перевищує 150. Серед цих патогенів можна відзначити гриби Botrytis cinerea Pers., Phoma betae Frank, Trichothecium roseum Link, ряд видів Rhizopus і Penicillium, Fusarium та інші бактерії.
Збудники кагатної гнилі потрапляють до сховища разом із частинками ґрунту, які прилипли до коренеплодів, а також з рослинними залишками та інфікованими коренеплодами. Склад мікроорганізмів, що викликають цю хворобу, змінюється в залежності від умов зберігання.
Наприклад, V. cinerea успішно розвивається лише при високому рівні вологості. Гриби Fusarium можуть розвиватися при меншому рівні вологості. Тим часом гриб R. nigricans заражає коренеплоди при високих температурах.
Більшість збудників хвороби є напівпаразитами та сапротрофами, що активно розвиваються на мертвій або ослабленій тканині. Це призводить до прояву кагатної гнилі на коренеплодах, що мають механічні ушкодження (отримані під час збирання або транспортування врожаю), втратили тургор (в’ялі), переохолоджені або піддаються самозігріванню у сховищах.
Коренеплоди рослин, що вже уражені різними хворобами, особливо церкоспорозом, стають більш вразливими до кагатної гнилі. Певні хвороби, які почалися ще на полі, можуть продовжити свій розвиток під час зберігання (наприклад, фомоз, хвостова гниль), тоді як інші можуть створити умови для поширення кагатних мікроорганізмів, таких як ризоктоніоз та нематоди.
Читайте також: Біла та сіра гниль буряків під час зберігання
