При зберіганні буряків треба бути досить уважними, щоб не допусти ураження коренеплодів різними захворюваннями – білою, сірою, бурою та червоною гнилями.
Як проявляється хвороба
Під час зберігання можна визначити захворювання за змінами в зовнішніх ознак. Хвороба проявляється у вигляді білої ватоподібної грибниці на коренеплоді в місцях ураження.
Вона може розповсюджуватися при активному розвитку хвороби на весь коренеплід. Пізніше в цій грибниці на поверхні коренеплоду з'являються світлі горбики, які в міру дозрівання стають округлими, твердими та чорніють.
Ці утворення — склероції патогену, їхні розміри можуть варіюватися від 5 до 15 мм. Зростаючи між собою, склероції можуть збільшуватися у розмірах і приймати неправильну форму. Коли розрізаєш коренеплід, уражена тканина стає м'якою на дотик, не змінює колір, форма залишається не також незмінною.
Хвора ділянка зовні стає вологою, але при цьому не має запаху гнилі. Коли хворі коренеплоди контактують зі здоровими, це призводить до появи білої гнилі, що поширюється через грибкову інфекцію. Хворі коренеплоди псуються і стають непридатними для використання.
Збудник хвороби
Причиною захворювання є грибок Sclerotinia sclerotiorum (Lib). DeBary. Він потрапляє у сховище разом із коренеплодами, де виявляється на поверхні у вигляді мікроскопічної грибниці. Часто ця грибниця може прилипати до коренеплодів разом із грудками ґрунту.
Збільшена вологість повітря та температура в сховищі сприяють поширенню білої гнилі. Коренеплоди, які вирощуються за використання великих доз азотних добрив, стають більш вразливими до цієї хвороби. Гриб особливо активно поширюється в уражених або підмерзлих тканинах.
Сіра гниль
Хвороба стає помітною на коренеплодах через кілька місяців після їх зберігання. Перші ознаки зазвичай виявляються на місцях, де є механічні ушкодження.
Уражені ділянки буряків покриваються темно-коричневими плямами, не супроводжуючись пліснявою. Надалі на цих уражених тканинах з’являється світлий міцелій, який поступово поширюється по поверхні коренеплоду, змінюючи свій колір на попелясто-сірий.
Уражені внутрішні тканини коренеплоду змінюють свій колір на темніший порівняно з незараженими. Поміж цих плям поступово утворюються невеликі чорні склероції, які мають діаметр 3-6 мм.
Спочатку вони мають округлу форму, а потім поступово з’єднуючись одне з одним набувають вигляд чорної кірки. Поверхня цих склероціїв є нерівною, горбкуватою.
Якщо головка чи хвостик коренеплоду мають інфекцію, на них поступово може з'явитися блідо-сірий наліт патогену. Цей наліт з часом може поширитися на шийку та власне коренеплід.
При сприятливих умовах для розвитку хвороби, весь коренеплід охоплюється сірим нальотом та починає гнити, подібно до сухої гнилі. Якщо вологість повітря низька, це може призвести до засихання коренеплоду.
Збудник захворювання
Хворобу спричинює гриб Botrytis cinerea Pers. Він є поліфагом і паразитує на багатьох рослинах.
Первинна інфекція коренеплодів, як правило, відбувається ще на полі. Подальше поширення інфекції відбувається через контакт хворих коренеплодів зі здоровими та за допомогою повітря (потоки повітря, які розносять конідії гриба).
Висока температура та підвищена вологість у сховищі сприяють розвитку сірої гнилі. Патоген активно заражає підв’ялені, травмовані, пошкоджені шкідниками та підмерзлі коренеплоди буряка. Ці склероції гриба, що є джерелом інфекції, зберігаються у природних умовах і можуть знаходитись на рослинних залишках у сховищах.
Читайте також: Мокра бактеріальна гниль цибулі
