Червона (повстяна) гниль
Перші симптоми хвороби проявляються на коренеплодах у формі втиснутих сірих плям. З часом на уражених ділянках утворюється щільний повстяний наліт червоно-фіолетового відтінку — це грибниця збудника, на якій формуються темні склероції. Уражені рослини виглядають ослабленими й затримуються в рості.
Їхні коренеплоди загнивають, а листя поступово в’яне та відмирає. Збудником захворювання є гриб Helicobasidium purpureum Pat., який у природних умовах розвивається переважно вегетативно та може тривалий час зберігатися у ґрунті. Найсприятливішою температурою для розвитку патогену в ґрунтовому середовищі є 22-25°C.
Червона гниль зазвичай проявляється у другій половині літа, особливо за умов підвищеної вологості та високих температур. Найчастіше хвороба розвивається осередками на ділянках із застоєм води, переважно на кислих, солончакових, лужних або дерново-карбонатних ґрунтах. Основними джерелами інфекції є уражені рослинні рештки та коріння хворих бур’янів, на яких зберігаються грибниця збудника та його склероції. Заходи захисту культури аналогічні тим, що застосовуються проти бурої гнилі.
Червона гниль зазвичай проявляється у другій половині літа, коли випадає надмірна кількість опадів і спостерігається підвищена температура повітря. Найчастіше хвороба виникає на ділянках із застійною водою, зокрема на кислих, солончакових, лужних або дерново-карбонатних ґрунтах, утворюючи окремі вогнища ураження на полях. Основне джерело інфекції — залишки уражених рослин і корені бур’янів, на яких зберігаються склероції та грибниця збудника. Комплекс захисних заходів той самий, що застосовуються для боротьби з бурою гниллю.
Хвостова гниль (гомоз)
Назва цієї хвороби зумовлена характерним ураженням — загниванням і відмиранням кінчиків коренеплодів та бічних корінців. У хворих рослин листя, починаючи з нижніх ярусів, набуває хлорозного забарвлення, поступово некротизується і відмирає. Коренеплоди з почорнілими хвостовими частинами в’януть, швидко піддаються гниттю та стають непридатними для тривалого зберігання. У сховищах процес загнивання триває, сприяючи поширенню кагатної гнилі.
Захворювання спричинюється комплексом ґрунтових бактерій, які вражають рослини, ослаблені внаслідок тривалих посух і надлишкового внесення азотних добрив. Найчастіше з уражених тканин виділяють бактерію Erwinia bussei Magrou. Основним джерелом інфекції є не повністю розкладені залишки уражених рослин.
Сіра, пітіозна та фітофторозна (мокра) гнилі
Сіра гниль розвивається на буряках, переважно за наявності механічних пошкоджень, як у період вегетації, так і під час зберігання. Уражені ділянки темнішають, починають гнити та покриваються пухким сірим нальотом — конідіальним спороношенням гриба Botrytis cinerea Fr. Побурілі тканини поступово уражуються глибше, і згодом коренеплоди повністю загнивають. На поверхні нальоту з часом з’являються дрібні чорні склероції. Цей гриб є одним із ключових збудників кагатної гнилі. Основне джерело інфекції — уражені рослинні рештки, на яких зберігаються життєздатні склероції патогену.
Мокра (фітофторозна) гниль спостерігається на окремих рослинах буряка. Перші ознаки хвороби — тимчасове в’янення листя, яке згодом стає постійним. Листки жовтіють, а рослина поступово гине. Уражений м’якуш коренеплодів набуває водянистої консистенції, стає світло-коричневою та чітко відмежованою від здорової тканини. Збудником є гриб Phytophthora drechsleri Tusker, який утворює ооспори безпосередньо в уражених ділянках шляхом статевого розмноження.
Найсприятливіші умови для розвитку захворювання в польових умовах — температура 26-30°C, часті опади та перезволоження ґрунту. Для ефективного стримування розвитку фітофторозної гнилі та зменшення ґрунтової інфекції необхідно дотримуватись науково обґрунтованої сівозміни, враховуючи широкий спектр рослин-господарів. Важливу роль відіграє і правильно організована система обробітку ґрунту, яка знижує концентрацію збудника.
Некроз судин
Некроз судинно-волокнистих пучків буряка проявляється у вигляді побуріння центрального стрижня та кільцевих судинно-волокнистих пучків у коренеплодах. Це захворювання тісно пов’язане з перенесеним у ранній фазі розвитку ураженням сходів коренеїдом.
Інтенсивне поширення хвороби спостерігається за умов нестачі вологи в ґрунті, коли зменшується тургор клітин і рослини стають більш уразливими до патогенів. Рівень ураження коренеплодів значною мірою залежить від щільності розміщення буряків столових у сівозміні — надто часте їх повернення на те саме поле сприяє накопиченню інфекції та загострює проблему.
М’яка гниль
Перші ознаки захворювання проявляються ще під час вегетації — спостерігається в’янення рослин, потемніння черешків і поява характерного пінистого ексудату в розетках. Уражені коренеплоди розм’якшуються, стають мокрими, а їхня паренхіма перетворюється на слизувату або кашоподібну масу з різким неприємним запахом.
Збудниками хвороби є різні сапрофітні та напівсапрофітні бактерії, найпоширеніша з яких — Erwinia carotovora subsp. betavasculorum Tom. et al. Інфікування найчастіше відбувається через механічні пошкодження, ранки після живлення комах, а також через попередні ураження такими хворобами, як парша, рак, туберкульоз тощо.
Кагатна гниль
Захворювання проявляється переважно під час зберігання коренеплодів. На їх поверхні з’являється пліснява різноманітних кольорів — білого, сірого, рожевого, червоного, блакитного або чорного. Уражені тканини змінюють колір — від світло-жовтого до майже чорного. Гниль може мати як мокрий, так і сухий характер. Такий широкий спектр проявів пояснюється тим, що причиною хвороби є комплекс грибкових і бактеріальних збудників, які зберігаються в ґрунті, на рослинних рештках і в заражених коренеплодах.
Для запобігання розвитку гнилей коренеплодів столового буряка доцільно застосовувати комплекс профілактичних заходів. Насамперед варто вирощувати стійкі до хвороб сорти та гібриди, суворо дотримуватися сівозміни та використовувати здоровий насіннєвий матеріал. Перед сівбою насіння необхідно обов’язково протруювати, щоб запобігти розвитку коренеїда та подальшому ураженню судинно-волокнистої системи.
Гнилі буряку столового — складна і багатофакторна проблема, яка може призвести до суттєвих втрат. Проте своєчасна профілактика, правильне вирощування та дотримання умов зберігання значно зменшують ризик розвитку захворювань. Комплексний підхід — запорука збереження якості та товарного вигляду врожаю буряку на всіх етапах — від поля до споживача.
Читайте також: Гнилі буряку столового та методи боротьби
