Кормові трави займають значне місце в системі кормовиробництва як джерела зелених кормів, сіна, сінажу, силосу, кормів штучного сушіння. Загальна мета вирощування цих культур – одержання зеленої маси.
Злакові багаторічні трави — основа лучного кормовиробництва. Тварини на переважно злаковому пасовищі дістають практично всі необхідні поживні речовини в достатній кількості.
Найвищу кормову цінність мають костриця лучна, пажитниця багаторічна (райграс пасовищний), тонконіг лучний, пирій повзучий, безкореневищний, тимофіївка лучна. Добра кормова цінність у пажитниці багатоукісної і райграсу високого, грястиці збірної, тонконога, стоколосу безостого; середня —костриці червоної і тростинної, очеретянки.
Більшість бобових добре поїдають тварини. Серед бобових трав найцінніші на луках конюшина лучна, рожева, біла (повзуча), люцерна синя (посівна), жовта, еспарцет, лядвенець рогатий, чина лучна. Бобові — дуже поживні рослини: 1 кг сіна, заготовленого із збереженням листочків, відповідає 0,5 – 0,6 корм. од. і містить 90 – 100 г перетравного протеїну. Трава бобових за поживною цінністю посідає перше місце серед кормових рослин.
Штучне сушіння їх на початку цвітіння дає змогу одержувати цінні протеїнові концентрати, особливо при відокремленні стебел від листків і використанні останніх з цією метою. Найбільш цінні в кормовиробництві люцерна посівна і жовта; конюшина — лучна (червона), рожева, біла; еспарцет посівний (виколистий), піщаний закавказький; буркун.
