Вірусні хвороби баклажанів
До найпоширеніших і найшкідливіших хвороб баклажана належать: антракноз, альтернаріоз, септоріоз, церкоспороз, фітофтороз, фомопсис, вертицильозне в’янення, біла та сіра гнилі плодів, а також водяниста бактеріальна гниль плодів.
Ці хвороби зустрічаються скрізь, де вирощують баклажани та інші пасльонові культури. Поширення та інтенсивність їх розвитку залежать від багатьох факторів зовнішнього середовища, таких як температура, вологість, біологічні особливості сортів, агротехніка вирощування та багато інших.
При ураженні рослин цими захворюваннями сповільнюються їх зростання та розвиток, порушуються біохімічні процеси в інфікованих тканинах та прилеглих здорових клітинах. На початкових стадіях патологічного процесу в уражених патогенами рослинах різко зростають дихання та транспірація, а також підвищується активність окисно-відновних реакцій.
На пізніших стадіях різко знижується фотосинтез, вміст хлорофілу, аскорбінової кислоти (вітаміну С), протеїну, жиру та вуглеводів. Водночас зростає вміст каротину, сухої речовини, клітковини та золи, що суттєво знижує якість плодів.
Альтернаріоз
Захворювання на баклажанах починають проявлятися у фазі цвітіння, зазвичай на листі нижнього ярусу. Характерною ознакою хвороби є поява на листі спочатку дрібних хлорозних округлих плям, які поступово темніють і стають темно-бурими, темно-сірими або коричневими з сіруватим відтінком.
Пізніше плями на листах розростаються, зливаються і часто займають поверхню листової пластинки. На верхній стороні листа добре помітна концентричність, яка майже не спостерігається на нижній стороні.
Уражені тканини стають крихкими та ламкими. В умовах сухої спекотної погоди ці тканини некротизуються, висихають, часто розтріскуються і випадають. У дощову погоду уражена тканина розпадається.
При сильному розвитку хвороби листя повністю відмирає. На нижній, а в умови вологої погоди і на верхній стороні листя може з'являтися слабкий чорний або темно-сірий бархатистий наліт конідіального спороношення патогену. Цей наліт зазвичай стає помітним через 3-4 тижні після появи перших ознак захворювання.
Хвороба часто супроводжується поступовим загальним пожовтінням листя, особливо нижніх листків. Уражені квітки набувають коричневого забарвлення у вигляді опіку, і, як правило, вони є стерильними.
На стеблах і черешках листя, а також на плодоніжках, рання суха плямистість проявляється у вигляді штрихів, які, зливаючись, утворюють суцільні бурі плями. Ці плями витягнуті в довжину на 3-5 см і трохи занурені в тканини стебла, часто мають рідкісні концентричні кільця.
На плодах з'являються плями різної форми та розмірів, дещо втиснуті, з бархатистим чорним нальотом. Інфікована тканина поступово загниває, із кожним днем вогнища поширення розростаються, в результаті чого плід повністю псується. Уражена тканина покривається темно-оливковим або темно-сірим нальотом.
Збудником хвороби є гриб Alternaria solani Sor. Протягом вегетаційного періоду гриб поширюється конідіями за допомогою вітру та дощу. Мінімальна температура для проростання конідій патогену становить 5-7°C; оптимальна - 18-21°C, максимальна - 35-37°C.
Інкубаційний період хвороби залежить від температури: при 22-24°C він триває 2-3 дні, а при 30-32°C або 14-16°C - від 7 до 12 днів, залежно від сприятливості сорту та фази розвитку рослин.
Новоутворені конідії грибів проростають вже через 20-30 хвилин і можуть викликати нові зараження тканини рослин. Протягом вегетаційного періоду патоген формує від 4 до 12 генерацій конідіального спороношення, що сприяє швидкому поширенню інфекції серед рослин.
Інтенсивний розвиток захворювань спостерігається при чергуванні посушливої та дощової погоди. Сприяють цьому спекотна погода, часті дощі. Розвиток хвороби посилюється при нестачі калію в ґрунті.
Внесення незбалансованих доз мінеральних добрив, таких як збільшені дози азоту та фосфору, також збільшує сприятливість рослин до хвороби.
Гриб зберігається на уражених залишках у вигляді конідій, хламідоспор та щільних склероцієподібних скупчень гіф грибниці. В ґрунті на рослинних залишках він може зберігати свою життєздатність до трьох років.
Шкідливість альтернаріозу проявляється в сповільненні росту та розвитку хворої рослини через накопичення в організмі альтернарієвої кислоти — токсичного продукту життєдіяльності гриба. Це призводить до зменшення асиміляційної поверхні рослини, раннього відмирання хворих рослин та загнивання плодів.
Септоріоз
Хвороба спочатку проявляється на листі нижнього ярусу, а згодом може впливати на середній і верхній яруси у вигляді дрібних плям. Спочатку вони мають бурий колір, а з часом стають брудно-білими з темно-бурою облямівкою.
Плями з'являються протягом всього періоду вегетації, особливо на дорослих рослинах. На поверхні цих плям можна помітити розкидані невеликі темні крапки, які є пікнідами гриба. Часто плями зливаються, утворюючи значні ділянки некротичної тканини, яка відмерла, з великою кількістю дрібних темних точок.
Розмір плям на листі залежить від ступеня стійкості сорту до хвороби. У стійких сортів та гібридів наприклад, баклажан Анатолія F1, Боніка F1, Софія F1 плями на листі, як правило, дуже дрібні, до 1-2 мм у діаметрі, і пікніди утворюються в окремих випадках. На листі сортів та гібридів які дуже легко вражаються плями мають великий розмір, до 3-6 мм в діаметрі, і є рясно вкриті пікнідами гриба.
На стеблах плями мають витягнуту еліпсоподібну форму. Спочатку вони темно-бурого кольору, а з часом уражена тканина в центрі плями світлішає, переходячи у світло-сіру, і має багато темних крапок – пікнід гриба. Між здоровою та ураженою тканиною чітко видно темно-коричневу облямівку, спочатку вона широка, а згодом стає дуже вузькою.
Уражене листя звивається, некротизується і відмирає. За умов високої вологості повітря і високої температури хвороба швидко прогресує, що призводить до передчасного відмирання як окремих листків, які буріють і опадають, так і цілих кущів.
Збудником хвороби є гриб Septoria lycopersici Sacc. В інфікованих тканинах рослин гриб утворює безстатеві спороношення у вигляді темних точок, так званих пікнід, де містяться пікноспори. Патоген поширюється у природі за допомогою цих пікноспор.
Інтенсивний розвиток септоріозу спостерігається при температурі 20-25 °C та відносній вологості повітря від 75% до 100%. Інкубаційний період хвороби триває від 8 до 14 днів, залежно від температури повітря. Особливо сильний розвиток хвороби спостерігається в похмурі дні з високою вологістю повітря та дощами з вітром.
При спільному ураженні септоріозом та альтернаріозом спостерігається інтенсивне відмирання листя та цілих кущів. Протягом вегетаційного періоду гриб утворює кілька генерацій пікнідіального спороношення.
Джерелом інфекції є уражені рослинні залишки, де зберігаються пікніди з пікноспорами. Також можливе зберігання інфекції на поверхні насіння. Пікноспори, які перезимували, звільняються з пікнід і заражають розсаду, особливо біля поверхні ґрунту.
Пікноспори поширюються вітром, краплями дощу, під час поливу рослин, а також через руки та одяг людей під час догляду за рослинами. Шкідливість хвороби проявляється у передчасному опаданні листя, що впливає на затримку росту рослин.
Крім того, хворі рослини витрачають частину пластичних речовин на формування нового листя, що негативно впливає на формування та зростання плодів. В окремі роки септоріоз може призвести до зниження врожаю на 20-30% або більше.
Фузаріозне в'янення
Це захворювання найчастіше поширюється на півдні України. Рослини уражаються на всіх етапах розвитку, проте хвороба є найбільш шкідливою під час утворення плодів. Ознакою зараження на розсаді є пожовтіння та в'янення листя.
На дорослих рослинах спочатку нижнє листя, а потім листя середнього і верхнього ярусу починають жовтіти та відмирати, і в кінцевому підсумку в'яне вся рослина.
Іноді уражені рослини не гинуть до кінця вегетації, але зазнають відставання у рості та формують обмежену кількість дрібних плодів. На поперечному зрізі стебла хворої рослини можна спостерігати потемніння судинної системи.
Збудником хвороби є ґрунтовий гриб Fusarium oxysporum f. lycopersici Sacc., який може тривалий час зберігатися в ґрунті на рослинних залишках. Цей гриб проникає в рослину через коріння, де він вражає судинну систему.
Рослини в'януть через отруєння токсинами, які виділяє гриб, та закупорювання судин грибницею. Головним джерелом інфекції є заражені рослинні залишки, ґрунт та насіння. Патоген поширюється через розсаду, знаряддя для обробки ґрунту, поливну воду та дощі.
Вертицильозне в'янення
Це захворювання широко поширене у зонах з помірним кліматом і відоме як вертицильозне в'янення. Його можна зустріти як у відкритому, так і у закритому ґрунті. Хвороба має чотири форми прояву:
Початкові ознаки хвороби проявляються на нижньому листі рослини, де між жилками з'являються світло-бурі некротичні плями. Тканина листя між жилками починає буріти та засихати. Під час бутонізації хвороба впливає на окремі ділянки листя і пагонів, що також буріють та засихають.
Зелена форма хвороби проявляється у втраті рослиною тургору і засиханні, при цьому зберігається зелене забарвлення (це швидка форма захворювання).
Жовта форма хвороби характеризується тим, що тканини рослини стають хлоротичними та жовтіють. Ріст і формування репродуктивних органів зупиняються, і рослина засихає.
У всіх формах прояву хвороби на поперечному зрізі стебла помітно буре або чорне кільце уражених судин. Вони заповнені тонкою багатоклітинною грибницею збудників хвороб, що належать до родів Verticillium: V. dahliae та V. albo-atrum.
Рослини заражаються у ґрунті через кореневі волоски внаслідок наявності на них механічних ушкоджень. Патогени розвиваються виключно в судинній системі рослини.
Грибниця активно розростається в судинах, де гіфи тісно переплітаються і утворюють щільні пробки, які перешкоджають вільному руху води та розчинних у ній мінеральних речовин від коренів до листя і плодів, а також обміну пластичними органічними речовинами з листя до коренів.
Хвороба шкідлива тим, що уражені рослини значно відстають у рості, мають поганий розвиток, внаслідок чого значно знижується урожайність і часто гинуть.
Читайте також: Хвороби солодкого перцю (частина 2)
