У плодах солодкого перцю містяться глюкоза, білки, вітаміни C, E, P1, B1, B3, провітамін A, каротин і мінеральні солі. За кількістю вітаміну C він займає перше місце серед овочів. Солодкий перець використовують для приготування салатів, різних страв, а також для соління та маринування.
Грибкові захворювання солодкого перцю
Чорна ніжка
Коренева шийка стає м'якою і темніє, утворюючи перетяжку, що призводить до в'янення і загибелі рослин. Захворювання особливо активно розвивається в непровітрюваних парниках і при утворенні кірки на поверхні ґрунту. Розсада перцю, пересаджена з парників з ознаками чорної ніжки, швидко гине.
Збудниками хвороби перцю можуть бути гриби Pythium debaryanum Hesse, та інші, а також бактерії Erwinia carotovora pv. carotovora Dye. Вони можуть знаходитися як на насінні, так і в ґрунті.
Для боротьби з цією хворобою важливо протруювати насіння, дезінфікувати парники та забезпечувати належний догляд за розсадою.
Альтернаріоз або суха плямистість
Хвороба солодкого перцю широко поширена в районах вирощування томатів. Її розвитку сприяють спекотна погода та періодичні дощі.
Спочатку на листках нижнього ярусу, а потім і верхнього, з'являються великі темно-бурі округлі плями, часто з концентричними кільцями. При сильному ураженні ці плями охоплюють значну частину листкової поверхні, що призводить до відмирання листків.
На плодах хвороба виявляється у вигляді великих чорних вдавлених плям, здебільшого біля плодоніжки або в місцях тріщин. На стеблах також з’являються довгасті плями з чіткою зональністю. За вологої погоди ці плями на листках, стеблах і плодах покриваються чорним оксамитовим нальотом.
Збудником хвороби є гриб Alternaria solani. Оптимальна температура для його розвитку становить 13-16°C. Інкубаційний період триває три-чотири доби. Уражаються як розсада, так і дорослі рослини. Патоген зберігається на післязбиральних рештках і насінні. Під час вегетації рослин конідії поширюються вітром, дощем та водою якою поливають.
Для боротьби із сухою плямистістю важливо дотримуватися сівозміни, повертаючи томати та інші пасльонові культури на те саме місце не раніше ніж через три-чотири роки. Насіння слід обов'язково протруювати, а під час вегетації обробляти рослини хімічними препаратами.
Біла плямистість
Уражуються переважно листки, іноді стебла й плоди. Хвороба проявляється у вигляді бруднувато-білих плям діаметром 2–3 мм з темною облямівкою і численними темними крапками. При сильному ураженні плями зливаються й покривають усю поверхню листка. Листки починають жовтіти й висихати.
Збудником хвороби є гриб Septoria lycopersici Speg. Внаслідок цієї хвороби, особливо при її ранньому прояві, врожай перцю може зменшитися на 30-40%.
Патоген зберігається на уражених рослинних залишках у вигляді пікнід, а протягом вегетації рослин поширюється пікноспорами. Для розвитку гриба потрібна вологість повітря від 77% до 94% і температура від 15 до 27°C.
Інкубаційний період хвороби триває від восьми до чотирнадцяти днів. Боротьба з білою плямистістю на перці включає ті ж самі заходи, що і з сухою плямистістю.
Фузаріозне в’янення
Хвороба уражає рослини перцю на всіх стадіях їх розвитку, але найбільш шкідливою є вона на фазі утворення плодів. На розсаді перцю ознакою хвороби є пожовтіння та в’янення листків. На дорослих рослинах поступово, спочатку з нижніх частин, листки жовтіють і відмирають, а самі рослини швидко в’януть.
Іноді уражені рослини перцю не гинуть до кінця вегетації, але значно відстають у рості та утворюють меншу кількість дрібних плодів. На поперечному зрізі стебла хворої рослини спостерігається потемніння судинної системи.
Збудником хвороби є недосконалий гриб Fusarium oxysporum f. lycopersici Sacc. Він може тривалий час зберігатися в ґрунті на рослинних залишках і проникає в рослину через корені, уражуючи судинну систему. Рослини в’януть через отруєння токсинами та закупорювання судин грибницею.
Головним джерелом інфекції є заражені рослинні залишки, ґрунт і насіння. Патоген поширюється через розсаду, знаряддя для обробки ґрунту, поливну воду й дощі. Вертицильозне в’янення є поширеним у зонах з помірним кліматом.
Хвороба зазвичай проявляється під час утворення плодів перцю. Спочатку на рослинах спостерігається пожовтіння деяких частин нижніх листків. Згодом на цих ділянках з’являються бурі плями зі світло-жовтою облямівкою, і рослина поступово в’яне.
На поперечному розрізі у хворих рослин перцю можна спостерігати потемніння судинного кільця.
Збудником хвороби є гриб Verticillium alboatrum Rein. et Berth. Ця хвороба передається через ґрунт і заражені рослинні рештки. Гриб проникає до рослини через кореневі волоски та закупорює судини. Крім того, він спричиняє інтоксикацію рослини.
Проти в’янення насіння солодкого перцю важливо проводити протруювання, дезінфекцію ґрунту у парниках і розсадниках. Перець можна повертати на попереднє місце не раніше, ніж через чотири-п'ять років.
Бура плямистість
Хвороба перцю найчастіше виникає на рослинах у теплицях, але часто буває й у відкритому ґрунті. Її симптомами є утворення на листках плям від світло-зеленого до бурого кольору з бурим нальотом на нижній стороні. На плодах утворюються чорні округлі удавлені плями, вкриті оксамитовим темним нальотом — спороношенням патогену.
Збудник цієї плямистості — недосконалий гриб Fulvia fulva (Cooke) Ciferri. Він впливає на багато пасльонових культур і може зберігатися на рештках уражених рослин і в насінні у вигляді конідій та грибниці.
Ефективність захисту рослин від бурої плямистості значно залежить від збору здорового насіння і його протруювання, дотримання сівозмін і застосування хімічних засобів при виявленні хвороби.
Біла ніжка
Захворювання проявляється у вигляді повстяного нальоту брудно – білого кольору біля основи рослини. Наліт це грибниця у вигляді повстяних шнурів з тонкими розгалуженнями коричневого кольору. Уражені білою ніжкою рослини перестають рости та гинуть.
Причиною захворювання є базидіальний гриб Hypochnus solani Pr. et Del., часто зустрічається у стерильній стадії у вигляді грибниці без спороношень. Цей гриб широко розповсюджений і вражає всі види пасльонових культур.
Він може залишатися в полі на заражених рештках рослин або, час від часу, в ґрунті у вигляді сапрофіта, утворюючи чорні склероції. Ефективна боротьба з білою ніжкою передбачає суворе дотримання сівозміни культур, за якою пасльонові не можуть повертатися на те саме поле протягом трьох-чотирьох років.
Південна склероціальна гниль - це поширена хвороба, що проявляється у прикореневій зоні стебла. Хвороба здебільшого представлена бурою гниллю, яка пізніше вкривається білою грибницею, що містить численні рудувато-коричневі круглі або еліптичні склероції діаметром.
Причиною захворювання є гриб Sclerotium rolfsii Sacc. Він зберігається в ґрунті у вигляді склероціїв та вражає багато культур, зокрема перці. Ця хвороба призводить до значних втрат у врожаї. Для боротьби з нею важливо видаляти пошкоджені рослини з поля, проводити глибоку обробку ґрунту та дотримуватись ротації культур.
Читайте також: Тонкощі вирощування настурції (красолі)
