Як і будь-яка інша культура, огірки піддаються численним хворобам під час вирощування, незалежно від обраного методу. Проте, дотримуючись технологій вирощування та своєчасно застосовуючи профілактичні заходи, можна зменшити негативний вплив збудників хвороб та забезпечити високий урожай.
Несправжня борошниста роса огірка, або пероноспороз
На сьогодні це грибкове захворювання завдає найбільшої шкоди огіркам, вирощеним у відкритому ґрунті. Ураження хворобою починається зі старого та середнього листя, але симптоми проявляються лише через 4-8 днів, залежно від зовнішніх умов і агресивності збудника.
Спочатку на верхньому боці листка з’являються жовто-зелені плями, яким з нижньої сторони відповідають світлі плями з сіро-чорним нальотом спороношення гриба. Плями швидко збільшуються в кількості та буріють, знищуючи тканину листка.
У огірків чутливих сортів листя засихає та кришиться. Втрачаючи значну частину листя, рослини формують деформовані та несмачні плоди або взагалі перестають плодоносити та згодом гинуть. Протягом кількох днів може загинути весь посів.
У стійких рослин на листі утворюється значно менше плям, листя залишається функціональним, а рослини продовжують формувати товарні плоди. Розвитку хвороби сприяють часті тумани та рясні роси. Найбільш уразливі рослини у фазі цвітіння і плодоношення.
Спори пероноспорозу поширюються від рослини до рослини вітром, водою або під час догляду за рослинами, але зараження відбувається лише за наявності крапельно-рідинної вологи на листках протягом 2-6 годин у темний час доби. Оптимальна температура для проростання спор становить 15-22°C. Збудник хвороби зберігається в ґрунті та на рослинних рештках.
Борошниста роса
На уражених листках з'являється білий наліт, схожий на борошно, що є грибницею паразита. При сильному розвитку плями зливаються, покриваючи весь листок, поступово зникає його зелене забарвлення. Листя буріє та засихає, стаючи джерелом зараження інших рослин. Рослини затримуються в рості та знижують продуктивність.
Оптимальна температура для ураження рослин становить 16-20°C при її підвищенні розвиток хвороби сповільнюється. Поширенню сприяють різкі коливання денної та нічної температур, тому у відкритому ґрунті хвороба частіше зустрічається в другій половині літа та восени. На відміну від пероноспорозу, борошниста роса може посилюватися за нестачі вологи.
Спори гриба поширюються вітром, водою і під час догляду за рослинами. Наприкінці вегетації на борошнистому нальоті утворюються дрібні зимуючі плодові тіла, які спочатку мають жовтий, а потім бурий колір. Вони зберігають хвороботворні спори в ґрунті та на рослинних рештках.
Кладоспоріоз
Хвороба часто зустрічається в плівкових теплицях. На плодах з'являються дрібні, темні, водянисті здуття, які швидко збільшуються, лопаються, із тріщин виділяються краплі драглистої речовини, що згодом тверднуть. У цих краплях знаходяться спори збудника. Тріщини перетворюються на виразки, вкриті сіро-зеленою або оливковою цвіллю. Уражені молоді зав'язі гинуть.
При збільшеній вологості повітря хвороба виявляється на листках у вигляді жовто-бурих плям зі світлими центрами та облямівкою. Пізніше на їх поверхні може з'явитися слабкий наліт оливкового кольору.
Це захворювання особливо шкідливе в дощові та прохолодні літа, а також при сильних коливаннях температури й вологості повітря, а також під час рясних рос і туманів. В спекотні роки плямистість проявляється до кінця вегетації рослин.
Антракноз
Ця хвороба активно поширюється в умовах вологої та прохолодної погоди, особливо в роки з рясними росами, і завдає шкоди протягом всієї вегетаційного періоду рослин, особливо в плівкових теплицях.
Якщо коренева шийка сходів або розсади уражена, рослини в’януть і гинуть. Якщо хвороба уражає листя, то на ньому з’являються круглі жовті плями, які поступово збільшуються в розмірах, темніють і засихають. На плодах і стеблах хвороба проявляється у вигляді бурих або чорних виразок.
В умовах підвищеної вологості вони вкриваються рожевим нальотом спор гриба. Уражені плоди втрачають смакові якості, стають гіркими. Пізніше виразки перетворюються в плями, які починають гнити. При сильному ураженні листя і стебла засихають, а плоди загнивають.
Якщо коренева шийка сходів або розсади уражена, рослини в’януть і загибають. Якщо хвороба уражає листя, то на ньому з’являються круглі жовті плями, які поступово збільшуються в розмірах, темніють і засихають. На плодах і стеблах хвороба проявляється у вигляді бурих або чорних виразок.
В умовах підвищеної вологості вони вкриваються рожевим нальотом спор гриба. Уражені плоди втрачають смакові якості, стають гіркими. Пізніше виразки перетворюються в плями, які починають гнити. При сильному ураженні листя і стебла засихають, а плоди загнивають.
Аскохитоз
Хвороба частіше поширюється в парниках і плівкових укриттях, де насадження стоять дуже густо або мають недостатньо провітрювання. Грибковий збудник найбільше уражає рослини, які ослаблені через різкі зміни температури та вологості, а також ті, які отримують недостатнє освітлення.
Він може розвиватися при широкому діапазоні температур (від 10°C до 32°C) і вологості повітря (від 20% до 100%). Оптимальні умови для його розвитку — це температура 16-20°C і вологість повітря 80-90%. Часті дощі й використання конопляного шпагату для підв’язки також сприяють поширенню хвороби на стеблах рослин.
Спочатку вологі, а потім сіруваті плями з численними чорними точками (пікнідами) з’являються в тих місцях стебла, де не були повністю видалені черешки або пагони, і відбувається затримка вологи.
Листя, особливо з нижніх частин, страждає під час періоду плодоношення. Плями спочатку жовті, а потім світло-коричневі, зазвичай з’являються на краї листкової пластинки, швидко розростаються і можуть захопити до половини листка.
Уражені зав’язі стають загостреними та засихають або піддаються гнилі. Поширення хвороби активізується в умовах підвищеної вологості повітря, туману та дощової погоди.
Коренева гниль і в’янення
Захворювання виникає внаслідок неправильних умов вирощування, які призводять до ослаблення рослин і сприяють нападу напівпаразитичних ґрунтових грибів, таких як фузаріум, вертіцілліум, пітіум і ризоктонія. Відкритий ґрунт уражається цією хворобою частіше в південних районах, тоді як в парниках і під плівковими укриттями вона поширена всюди.
Захворювання виникає перед усім через зниження температури повітря, перегрів ґрунту, полив холодною водою, порушення аерації ґрунту внаслідок рясного дощу або поливу, а також інші умови, що ослаблюють рослини. Сівба в холодний і надто замочений ґрунт, а також надмірно глибока сівба, також можуть послаблювати проростки та сприяти поширенню захворювання.
В уражених сіянців коренева шийка починає буріти, потім стоншується, на рівні ґрунту з’являється перетяжка, а сім’ядольні листочки в’януть. Зазвичай, сіянці падають і гинуть.
З заражених коренів збудник може поширюватися вгору по рослині. Якщо рослина заражується кореневою гниллю на пізніших стадіях розвитку, захворювання спочатку проявляється легким пожовтінням і в’яненням листя.
Це відбувається через те, що кореневі волоски на коренях рослини поступово зникають. Після цього кореневе коло починає буріти, розмокати, і рослина зовсім в’яне. Хворі рослини легко висмикуються з ґрунту.
Фузаріоз та вертициліоз викликають закупорювання судин кореневої шийки і стебла, загальне отруєння рослини токсичними виділеннями грибів і швидке в’янення. Збудники цих хвороб зберігаються в ґрунті.
Бактеріоз
Бактеріоз проявляється в першу чергу на сім’ядолях у вигляді світло-коричневих плям. На листках він утворює кутасті маслянисті, а потім жовті буруваті плями, обмежені жилками.
За високої вологості з нижнього боку листка на плямах виділяються жовтуваті краплі, що містять велику кількість бактерій-збудників. У процесі розвитку хвороби тканина листка висихає, і в області плями кришаться, утворюючи дірки. В нестійких рослин можуть залишитися тільки жилки від листя.
При сильному ураженні хвороба починає поширюватися на стебла й плоди, де утворюються маслянисті плями, що швидко перетворюються на виразки у вигляді вдавлених ділянок. На ураженому плоді може з'явитися збудник мокрої бактеріальної гнилі, що призводить до повного загнивання плоду. Плоди, які постраждали від бактеріозу, стають непридатними для споживання.
Протягом вегетаційного періоду збудник поширюється за допомогою води якою поливають, комах та інших факторів. Також він передається з насінням і зберігається в рослинних залишках до їхнього повного перегнивання.
Огірок часто заражається звичайною, або польовою, мозаїкою, яка більш поширена відкритому ґрунті, а також зеленою і білою мозаїкою, що частіше зустрічаються в захищеному ґрунті. Ці вірусні захворювання огірка передаються через сік рослин завдяки попелицям, трипсам, білокрилкам, кліщам і при механічних пошкодженнях. Віруси зберігаються в живих рослинах, переносниках і часто в насінні.
Ознаки ураження рослин огірків вірусною мозаїкою проявляються на молодих листках у вигляді мозаїчного забарвлення, коли світло-зелені ділянки листа чергуються з темно-зеленими. Часто ці зміни супроводжуються зморшкуватістю та іншими деформаціями листка.
З часом рослини припиняють активно рости й набувають вигляду пригніченості. Плоди стають деформованими, їх поверхня стає горбистою з характерним мозаїчним забарвленням. В результаті плодоношення значно скорочується.
Заходи профілактики та боротьби
Застосування фунгіцидів для захисту огірків має бути мінімальним, оскільки їх плоди вживають у свіжому вигляді, включаючи дієтичне харчування. Тому для захисту від патогенів важливо використовувати екологічно безпечні засоби, роблячи акцент на профілактиці.
В першу чергу слід вибирати сорти та гібриди, стійкі до хвороб, надавати перевагу ранньостиглим з дружною віддачею врожаю і дотримуватися агротехнологій, які сприяють розвитку здорових рослин з високим імунітетом.
Розміщення огірків після попередників з родини гарбузових може спричинити неконтрольовані спалахи захворювань і збільшення чисельності шкідників. У сівозміні огірки слід повертати на попереднє місце не раніше, ніж через чотири роки. У випадку ураження посівів антракнозом або інфекційним в'яненням, цей термін слід збільшити до шести-восьми років.
Для запобігання грибним і бактеріальним хворобам, ряди слід розміщувати вздовж напрямку вітру та уникати загущення посівів, забезпечуючи таким чином краще провітрювання рослин.
Читайте також: Технологія вирощування голонасінного гарбуза
