Диплодіоз
Хвороба солодкого перцю виявляється на всіх частинах рослин, що знаходяться над землею. На стеблах утворюються темно-коричневі вузькі плями. На листках вони мають круглу форму, темно-коричневого або оливково-коричневого кольору, чітко помітними кордонами, потім можуть об'єднатися.
Плями на плодах є вдавленими, чорними, зазвичай з'являються біля плодоніжки розвиватися далі. Уражена тканина рослин покривається чорними пікнідами, які оточені світлою облямівкою.
Причиною захворювання є грибок Diplodina destructive (Plowr.) Petr. Протягом вегетаційного періоду рослин, цей патоген розповсюджується за допомогою пікноспор, які розвиваються у краплях води при температурі від 4 до 29°C. Патоген зберігається на заражених рослинах, що залишилися в ґрунті, а також на насінні.
Борошниста роса
Хвороба перцю поширена як у теплицях, так і в умовах відкритого ґрунту, зокрема в південних районах країни. Вона активно розвивається при значних опадах та температурі в межах 20-25°C. Це призводить до утворення борошнистого нальоту на листках та зниження врожайності перцю.
Хворобу викликають два види сумчастих грибів: Erysiphe communis f. solani — lycopersici Jacz. та Leveillula taurica Arnaud. Для боротьби з борошнистою росою з моменту її появи застосовують біологічні або хімічні засоби захисту.
Чорна плямистість перцю
Характеризується утворенням водянистих або темних плям зі світлішим центром на плодах, які згодом покриваються чорною пліснявою.
Збудником хвороби є недосконалий гриб Alternaria capsici annui Sav. et Sandu. Грибниця цього гриба оливкового кольору, розташована в тканині рослини.
Наліт (пліснява), що утворюється, являє собою конідіальне спороношення. Гриб поширюється конідіями під час вегетації рослин. Він зберігається на уражених рослинних рештках, а конідії можуть також бути присутніми у складі насіння.
Антракноз перцю
Проявляється утворенням на дозріваючих плодах (рідше на стеблах і листі) темних, неправильної форми, не чітко окреслених, занурених плям із численними чорними подушечками.
Збудником хвороби є недосконалий гриб Colletotrichum nigrum Ell. et Halst. Під кутикулою, епідермісом або на поверхні перцю він утворює чорні спороложа. У цих спороложах формуються численні темно-коричневі щетинки з перегородками. Конідієносці прості, а конідії циліндричні, безколірні та мають невеликі розміри.
За допомогою конідій гриб поширюється протягом вегетаційного періоду рослин. До його кінця він утворює дрібні чорні склероції, що дозволяють йому перезимувати. Хвороба негативно впливає на якість плодів перцю.
Сіра гниль
Хвороба проявляється появою на листі та плодах бурих мокрих плям, покритих сірим пухнастим нальотом, на якому з'являються дрібні чорні пласкі склероції. Збудником хвороби є недосконалий гриб Botrytis cinerea Fr.
Протягом вегетації рослин гриб поширюється за допомогою конідій, а в землі зберігається у вигляді склероціїв, які можуть також потрапити в насіння як домішка.
Ця хвороба активно розвивається при частих опадах та температурі вище 15°C. Існує ризик масової загибелі плодів під час їх транспортування.
Для зменшення поширення хвороби важливо дотримуватися правильної сівозміни, спалювати післязбиральні залишки та відокремлено збирати уражені плоди для їхнього знищення.
Біла гниль
На стеблах, особливо неподалік від їхньої основи, виникає мокра гниль, яка супроводжується утворенням білого пластинчастого нальоту. Усередині стебел (і іноді на поверхні) формуються склероції діаметром 1-3 см.
На плодах перцю також спостерігається гниль у вигляді мокрих плям, які покриті товстим щільним нальотом, в якому утворюються білі склероції, які згодом чорніють.
Збудником хвороби є сумчастий гриб Whetzelinia sclerociorum (d. By) Korf. et Dumont. Зазвичай, склероції весною та влітку проростають, і на них утворюються воронкоподібні світло-бурі апотеції (діаметр 4-8 мм) на циліндричних ніжках.
Гриб поширюється найчастіше за допомогою сумкоспор, але зараження також може відбуватися через грибницю, яка дуже стійка до висихання, а її залишки розносяться вітром.
Склероції зберігаються на уражених рослинах і в ґрунті. Для боротьби з цією хворобою у перцю застосовують ті ж самі заходи, що й для боротьби з сірою гниллю.
Бактеріальні хвороби перцю
Чорна бактеріальна плямистість
Ця хвороба поширена всюди, як в відкритому, так і у закритому ґрунті. Вона вражає стебла, частинки та черешки листків, а також плоди. На листі з’являються численні дрібні водянисті плями, які в діаметрі збільшуються до 1-2 мм. У центрі листка — плями чорні, тканина навколо них жовтіє. На черешках і стеблах формуються довгасті чорні плями.
Хворобу солодкого перцю спричиняє бактерія Xanthomonas campestris pv. vesicatoria (Dowson) Dye. Оптимальна температура для їхнього росту становить 30°C. Бактерії проникають у тканини рослин через стоми та механічні пошкодження. Джерелами інфекції є заражене насіння та рештки рослин після збору, які залишаються в ґрунті.
Хвороба перцю призводить до зниження врожаю і погіршення товарних якостей плодів. Важливу роль в обмеженні розвитку цієї хвороби відіграють протруювання насіння, дезінфекція ґрунту у парниках, вибракування ураженої розсади та хімічний захист рослин препаратами, які містять мідь.
Блискавичне бактеріальне в’янення
Це захворювання відоме на всіх пасльонових культурах. Рослини швидко в’януть, часто залишаючи нормальне зелене забарвлення. При надрізанні стебел уражених рослин вони виділяють білуватий слиз.
Судини ксилеми заповнюються бактеріями, що призводить до припинення надходження поживних речовин із ґрунту. Хворобу солодкого перцю спричинюють бактерії Pseudomonas solanacearum Smith.
Бактерії можуть існувати в ґрунті на рослинних рештках як сапрофіти, але за умов недотримання агротехніки вирощування культури (наприклад, утворення ґрунтової кірки, порушення живлення рослин), вони переходять до паразитичного способу життя.
Для захисту рослин від блискавичного бактеріального в’янення велике значення має дотримання правильної сівозміни, включаючи повернення овочевих пасльонових культур на попереднє місце не раніше, ніж через три роки.
Вірусні та мікоплазмові хвороби перцю
На пасльонових овочевих культурах, зокрема на перці, часто відзначаються вірусні й мікоплазмові захворювання, серед яких найпоширеніші - мозаїка, бронзовість та стовбур.
Для боротьби з ними важливі такі заходи: знезараження насіння; суворе дотримання правил догляду за рослинами; боротьба з бур’янами та комахами, які є резервуарами та переносниками патогенів, такими як трипси, попелиці та цикади.
Одне з поширених фізіологічних захворювань рослин - це верхівкова гниль. Його причиною є висока температура, низька вологість повітря і ґрунту, що порушує нормальне забезпечення рослин водою.
Верхівкова гниль найчастіше відзначається у південних районах України з жарким посушливим літом. У районах з помірним кліматом ця хвороба розвивається під час посушливих періодів. На верхівці ураженого плоду перцю з'являється водяниста темно-зелена пляма, яка пізніше темніє, втрачає свій об’єм і збігається, що призводить до зміни форми верхівки плоду.
Спочатку тканина в місці плями стає твердою, потім вона розм’якшується, особливо в умовах високої вологості. Через уражену тканину проникають гнильні мікроорганізми, і плід починає гнити.
Це захворювання частіше спостерігається на піщаних та засолених ґрунтах. На добре зрошених землях при вчасному поливі воно відбувається рідко.
Читайте також: Хвороби солодкого перцю
