Сіра гнилизна
Хвороба вражає всі надземні органи баклажана. Зовнішні ознаки проявляються як у сходів, так і у дорослих рослин у вигляді буруватих плям на кореневій шийці, листі, стеблах, суцвіттях і плодах.
Переважно уражаються стебла. У місцях зламу листових черешків і пагонів з'являються бурі плями, які з часом розростаються вздовж стебла до 3-6 см і починають охоплювати його по периметру. Уражена тканина в центрі плям світлішає до солом'яного кольору, утворюючи значні розмиті кільцеподібні смуги.
У суху погоду плями виглядають як сухі виразки без нальоту. Уражені молоді рослини гинуть, а листя жовтіє та відмирає. У вологу погоду плями покриваються сірим нальотом, який є конідіальним спороношенням гриба.
Захворювання спричиняє гриб-поліфаг Botrytis cinerea F. При ураженні зав'язі сірою гниллю плоди на рослинах переважно не формуються. Уражені ділянки плодів загнивають, стають мокрими. На поверхні уражених тканин з'являється густий сірий наліт.
Фітофтороз
Захворювання проявляється на листі, стеблах і плодах. На стеблах і черешках утворюються подовжені, часто злиті між собою темно-бурі плями. На листі й плодах плями великі, різної форми та розміру, розмиті, буро-коричневого кольору.
У вологу погоду на ураженій тканині з нижньої сторони листової пластинки з'являється слабкий білуватий наліт. Це зооспорангієносці з зооспорангіями гриба Phytophthora infestans, що є формою його безстатевого розмноження.
Уражене листя некротизується: у вологу погоду загниває, а в суху швидко висихає, і уражена тканина часто кришиться. На плодах захворювання проявляється у вигляді бурих або світло-коричневих розпливчастих плям твердої консистенції. Якщо зараження відбувається на ранньому етапі, плоди мають не товарний вигляд.
З розвитком хвороби уражені плоди повністю загнивають, перетворюючись на буру кашу. За умов високої вологості повітря та частих перепадів температур можливе повне знищення врожаю за дуже короткий час.
У теплицях фітофтороз баклажанів можуть викликати також інші види грибів з роду Phytophthora: Ph. parasitica, Ph. сapsici, Ph. еryptogea та інші.
На молодих рослинах симптоми хвороби нагадують симптоми чорної ніжки, коли коріння та основи стебел загнивають. Прикоренева частина стебла стає тоншою, в місцях поразки утворюються перетяжки, рослина в'яне і гине.
На дорослих рослинах, особливо в умовах високої вологості, уражена тканина може з'являтися у будь-якій частині стебла рослини. При високій вологості повітря (90-100%), уражені тканини можуть покриватися брудно-білим нальотом, який є конідіальним спороношенням збудників хвороби.
Фомопсіс
Хвороба може поширюватися у відкритому ґрунті, особливо в спекотні та вологі роки. Вона також виявляється у теплицях, особливо при високих температурних режимах під час фази плодоношення та дозрівання плодів баклажана.
Перші ознаки хвороби з'являються на стадії сходів у вигляді побуріння та загнивання проростків, а також мокрої кільцевої гнилі кореневої шийки стебла. На листі плями зазвичай розташовані біля жилок, мають округлу форму і чітко виражені межі.
Вони можуть бути бурими зі світло забарвленим центром та крайовими концентричними зонами, які з часом покриваються чорними цятками – пікнідами гриба.
На плодах з'являються концентричні сухі світло-бурі плями, у яких можна виявити окремі групи чорних пікнід патогена. Ці плями швидко збільшуються в розмірі, поглиблюються і часто зливаються, набуваючи темно-коричневого або чорного кольору, і потім висихають або загнивають.
Розвиток хвороби згодом переходить у м'яку гниль, яка охоплює весь плід. Захворювання продовжує розвиватися на плодах під час їх транспортування та зберігання.
Антракноз
На листі хвороба проявляється у вигляді овальних сірувато-бурих плям з крайовими концентричними зонами. На плодах з'являються окремі або поглиблені сірувато-бурі плями, які часто зливаються і можуть охоплювати значну частину плода.
Уражена тканина плодів часто розтріскується. У вологу погоду на ураженій тканині з'являється сірувато-бурий наліт - конідіальне спороношення гриба.
Збудником хвороби є гриб Colletotrichum melongenae Lob, який поширюється за допомогою конідій під час вегетації рослин. Джерелами інфекції є уражені рослинні залишки та заражене насіння.
Розвитку хвороби сприяє підвищена вологість повітря, часті дощі під час дозрівання плодів та полив рослин дощуванням.
Сиза пліснява гниль плодів
Захворювання проявляється на плодах спочатку у вигляді невеликих водянистих світло-коричневих плям, які з часом стають легко вдавленими. Пізніше плями можуть бути покриті зеленувато-сизим нальотом гриба Penicillium expansum. М'якуш плода починає загнивати, маючи неприємний кислий смак і затхлий запах, який легко передається і здоровій частині плода.
Водяниста бактеріальна гнилизна
Захворювання на плодах баклажана проявляється у вигляді розпливчастих маслянистих плям, які швидко розростаються та охоплюють більшу частину плоду. Тканина загниває, стає водянистою, а згодом утворює слизову оболонку. Протягом деякого часу плід повністю згниває, перетворюючись на смердюче темно-коричневе слизове місиво.
Захворювання на баклажанах спричинюють бактерії роду Erwinia, такі як E. carotovora, E. aroideae та інші. Інфекція передається від хворого плода до здорового контактним шляхом під час транспортування та зберігання.
Особливо часто загнивають плоди, які були травмовані під час збору та транспортування, піддані переохолодженню після збирання або заражені іншими хворобами.
У період вегетації хвороби на рослинах передаються грибками за допомогою спор (конідії, пікноспори, спорангієспори, зооспори). Розвитку хвороб сприяє підвищена вологість повітря, часті дощі.
Джерелом інфекції є рослинні залишки після збору урожаю, ґрунт, а також можливість передачі грибів та бактерій через насіння, яке зібрано з хворих плодів. Додатковими джерелами можуть бути поливна вода, ризосфера овочевих рослин і деяких бур'янів, а також комахи.
Методи боротьби
Найбільш радикальним, економічно вигідним та екологічно безпечним методом захисту баклажана від хвороб є вирощування стійких сортів та гібридів. Ці сорти й гібриди характеризуються високою стійкістю до найпоширеніших захворювань на полі, наприклад баклажан Алмаз, Анет, Епік F1, Боніка F1.
Особливу увагу слід приділяти захисним заходам у захищеному ґрунті. Після збирання останнього врожаю плодів та уважного очищення рослинних залишків необхідно вчасно і якісно проводити дезінфекцію культиваційних приміщень.
Також важливе термічне або хімічне знезараження ґрунту (субстрату), обробка знарядь, тари та інвентарю. Проведення профілактичних, агротехнічних та захисних заходів у період росту та розвитку розсади та дорослих рослин є також необхідним.
Точне видалення рослинних залишків, глибока оранка або перекопування земельної ділянки та суворе дотримання сівозміни є ключовими заходами у відкритому ґрунті.
Найкращими попередниками для баклажанів є ранньостигла капуста, цибуля, огірок. Не висаджуйте баклажани та інші пасльонові культури на те ж саме поле раніше, ніж через 3-4 роки.
Рекомендується вносити підвищені дози калійних добрив, що збільшують стійкість рослин баклажана до фітофторозу, альтернаріозу, септоріозу та інших захворювань.
Для боротьби з хворобами, що спричинюються грибками, можна провести обробку насіння баклажанів біопрепаратами.
Для боротьби з кореневою гниллю і вертициллезним в'яненням ґрунт поливають після посіву насіння або під час краплинного зрошення, використовуючи фунгіциди.
Протягом вегетаційного періоду рослин важливо систематично боротися з бур'янами та своєчасно розпушувати ґрунт у міжряддях. Це сприяє покращенню аерації ґрунту в районі кореневої системи рослин, підвищенню його прогрівання, прискоренню росту та розвитку рослин.
Також ці заходи значно знижують вологість повітря під рослинами, створюють несприятливі умови для проростання спор збудників хвороб та швидкого зараження рослин.
Регулярний полив рослин (8-10 разів) протягом їх вегетації сприяє зниженню перепадів вологості у ґрунті, підвищує стійкість рослин до грибкових та бактеріальних захворювань, запобігає випаданню квіток через дефіцит вологи у ґрунті та значно підвищує їхню продуктивність.
Протягом вегетації для підвищення стійкості рослин до хвороб і підвищення їхньої продуктивності рекомендується проводити не менше двох підживлень макро- та мікроелементами в збалансованих співвідношеннях.
Читайте також: Хвороби баклажанів
