Гарбуз голонасінний належить до родини гарбузових (Cucurbitaceae Juss.). Гарбуз голонасінний (Cucurbita pepo L. var. styriaca) є підвидом гарбуза твердокорого. За зовнішніми ознаками їх рослини майже не відрізняються. Оскільки біологічні особливості рослин гарбуза різних видів майже однакові, їх вимоги до умов вирощування також дуже схожі.
Гарбуз — це сланка трав'яниста рослина з довгими пагонами. Він має найбільш розвинену серед усіх баштанних кореневу систему, яка складається зі стрижневого головного кореня, бічних, придаткових та дрібних всмоктуючих коренів.
У процесі росту і розвитку рослина гарбуза може розгалужуватися до 4-5 метрів. Завдяки цьому гарбуз швидко росте, розвиваючи протягом вегетації потужний асиміляційний апарат загальною площею до 32 м².
Гарбуз голонасінний менш вимогливий до тепла, ніж кавун і диня — його насіння починає проростати при температурі 12-13°C. Проте навіть невеликі короткочасні приморозки можуть бути згубними для рослин. Високі температури повітря і ґрунту гарбуз переносить добре.
Завдяки потужній кореневій системі гарбуз є досить посухостійкою культурою, однак він більш вимогливий до вологості ґрунту, ніж кавун. Це пов'язано з великою асиміляційною поверхнею рослин, яка випаровує значну кількість води.
Гарбуз чутливо реагує на збільшення запасів вологи у ґрунті. У посушливі роки на одній рослині може зав'язатися лише 1-2 плоди, тоді як за достатнього зволоження — 4 і більше. Таким чином, лімітуючим фактором при вирощуванні голонасінного гарбуза у незрошуваних умовах є саме волога, від кількості якої залежить формування врожаю.
Гарбуз споживає воду нерівномірно. Найбільша потреба у воді виникає під час інтенсивного росту вегетативних і генеративних органів, а з завершенням формування врожаю споживання води зменшується.
Оптимальні умови для росту та розвитку рослин забезпечуються при вологості ґрунту не нижче 70-75% НВ у період від сходів до плодоутворення та 65-70% НВ під час достигання плодів. Оптимальна відносна вологість повітря становить 45-60%.
Ґрунти
Гарбуз можна вирощувати на різних типах ґрунтів, за умови хорошої аерації. Гранулометричний склад ґрунту має навіть більше значення, ніж його родючість. Малопридатними для цієї культури є ґрунти важкого складу, надмірно зволожені та з близьким заляганням ґрунтових вод. Найкраще підходять легкі ґрунти, що добре прогріваються, аеровані та водопроникні, з близьким до нейтрального pH (6,5-7).
Важкі ґрунти, хоч і більш вологоємні, можуть пересихати та розтріскуватися, що призводить до пошкодження коренів у орному шарі. Гарбуз гарно реагує на добрива, тому необхідно вносити натрій, фосфор та калій. Їх необхідно вносити до висіву голонасінного гарбуза.
Вибір строків сівби голонасінного гарбуза залежить від температури ґрунту, оскільки через відсутність захисного покриття насіння може загнивати в холодному ґрунті.
Оптимальні умови для сівби досягаються, коли ґрунт на глибині 10 см прогрівається до 12-14°C. Насіння слід заробляти на глибину 5-6 см. Посів гарбуза голонасінного з широкими міжряддями дозволяє легко доглядати за рослинами протягом всього періоду вегетації.
В умовах без зрошення зазвичай достатньо одного обробітку міжрядь, у вологі роки може знадобитися повторний обробіток. Додатково, важливо виконувати просапування у рядках перше - після повної появи сходів важливо провести проріджування і створити оптимальну густоту рослин. Друге просапування виконують на початку утворення стебел.
Гарбузи, як і всі культури родини гарбузових, схильні до грибних захворювань. Залежно від погодних умов, посіви потрібно обробляти проти борошнистої та несправжньої борошнистої роси 2-3 рази протягом вегетації. Для цього використовують різні фунгіциди, дотримуючись рекомендованих термінів очікування після застосування препаратів.
На гарбузах шкодять баштанна попелиця та павутинний кліщ. Їхня активність залежить від погодних умов: баштанна попелиця поширюється у вологі роки, тоді як павутинний кліщ активізується у посушливі періоди. Для боротьби з цими шкідниками проводимо обробки дозволеними інсектицидами.
Гарбузи збирають на початку вересня, до настання заморозків. Ознаками зрілості плодів є всихання та затвердіння плодоніжки (яку зрізають разом із плодом), а також чіткий малюнок і тверда кора. Добре визрілі та здорові плоди підсушують і прогрівають на сонці протягом 8-10 днів перед зберіганням.
Читайте також: Особливості вирощування редьки
