Кормові культури класифікуються на такі групи: однорічні та багаторічні трави, кормові коренеплоди, бульбові культури, а також баштанні. Ці культури широко використовуються як корм для тварин — як у свіжому вигляді, так і для заготівлі сіна, сінажу та силосу.
Кормові культури відіграють важливу роль у забезпеченні продуктивності та здоров’я сільськогосподарських тварин. Вони є не лише основним джерелом поживних речовин, але й сприяють підвищенню родючості ґрунту та стабільності агроекосистем. Різноманітність видів кормових культур дозволяє ефективно підбирати раціони для тварин з урахуванням їх виду, віку та фізіологічного стану.
Класифікація кормів
Кормові трави
Багаторічні бобові трави вирощуються для виробництва сіна, сінажу, вітамінно-трав'яного борошна та зеленого корму в літній період. Вони відзначаються високим вмістом перетравного протеїну: у кормах, отриманих з цих трав, за умови правильної технології збирання на кожну кормову одиницю може припадати 180-250 г перетравного протеїну.
Ці культури є важливим джерелом не лише енергії, але й білка та незамінних амінокислот у раціоні тварин. До бобових трав, що висіваються, належать люцерна посівна, еспарцет, буркун і конюшина лучна.
Багаторічні злакові трави вирощуються для виробництва сіна, сінажу та зеленого корму. Основні культури цієї групи включають житняк, стоколос безостий, пирій безкореневищний, кострицю лучну, тимофіївку лучну, райграс пасовищний та інші.
Однорічні трави вирощуються для виробництва сіна, сінажу та монокорму. Ці культури займають важливу роль у формуванні зелених конвеєрів. До основних культур цієї групи відносяться суданська трава, могар, чумиза, сорго кормове, овес, ячмінь, вика, горох, чина та інші.
Зернофуражні культури вирощуються для виробництва концентрованих кормів. Найбільше значення серед злакових мають ячмінь, овес, кукурудза та сорго, а серед бобових — соя, горох, чина, нут, кормові боби та інші. Ці культури не лише мають високу енергетичну цінність, а і є важливими джерелами білка та незамінних амінокислот для тварин, особливо в зимовий період, коли тварини знаходяться в стійловому утриманні.
Кормові коренеплоди вирощуються для отримання соковитих дієтичних і вітамінних кормів, які особливо важливі для осінньо-зимового періоду. До цієї групи належать кормовий і цукровий буряк, кормова морква.
Кормовий буряк
Кормовий буряк відіграє важливу роль у підвищенні продуктивності тваринництва завдяки своїм високим кормовим властивостям. Це цінний соковитий корм, багатий на вуглеводи, безазотисті екстрактивні речовини, мінеральні солі та вітаміни, що сприяють поліпшеному засвоєнню і перетравлюванню грубих кормів.
Введення буряка в раціон тварин допомагає знижувати захворюваність восени при переході з пасовищного утримання на зимове. Кормовий буряк має високу кормову цінність: 100 кг містять 12-14 кормових одиниць і 0,9-1,1 кг перетравного протеїну, а 100 кг гички — 9 кормових одиниць і 2,1 кг протеїну. Буряки належать до родини лободових.
Кукурудза
Кукурудза — одна з найважливіших кормових культур. Як силосна рослина вона має значну цінність у тваринництві. Силос із качанів кукурудзи у фазі молочно-воскової стиглості зерна вважається одним із найпоживніших: у 100 кг міститься 23-26 кормових одиниць та 1,1-1,3 кг перетравного протеїну. Такий силос можна застосовувати як концентрований корм.
Зерно кукурудзи є незамінним компонентом комбікормів. У 1 кг кукурудзяного зерна міститься 1,34 кормової одиниці та 78 г перетравного протеїну, а також 9-12% білка, 4-8% жиру та 60-65% крохмалю.
Читайте також: Нюанси вирощування лаванди
