Кмин звичайний — це дворічна пряна культура з родини зонтичних, яка цінується за своє ароматне насіння, багаті на ефірні олії. Його використовують у кулінарії, медицині, кондитерській промисловості та навіть у косметології. Крім цінних властивостей, кмин невибагливий у вирощуванні, тож його легко можна виростити навіть на присадибній ділянці.
Плоди звичайного кмину вирізняються насиченим ароматом і характерним гіркувато-пряним, трохи пекучим смаком. У їхньому складі міститься 3-7% ефірної олії, 12-22% жирної олії. Також плоди багаті на флавоноїди — зокрема кверцетин і кемпферол, а також кумарини, умбеліферон, скополетин та інші біологічно активні речовини.
У кулінарії використовують не лише плоди кмину та ефірну олію, отриману з них, але й молоде листя, пагони й коренеплоди. Зелень додають до салатів — як окремий інгредієнт або в поєднанні з іншими овочами. Вона чудово смакує у супах, овочевих стравах, паштетах, сирних закусках. Для зберігання на зиму зелену масу сушать і тримають у герметично закритій тарі.
Коренеплоди кмину вживають як овоч у різноманітних стравах — у сирому вигляді, вареними, тушкованими чи смаженими. Їх також використовують як ароматичну приправу, подібно до пастернаку або петрушки, — як свіжими, так і у переробленому вигляді. Плоди звичайного кмину широко застосовують у кулінарії, зокрема для приготування пряної та маринованої риби — таких як оселедець, хамса, тюлька. Також їх використовують при засолюванні огірків, помідорів і квашенні капусти.
Умови вирощування кмину
У перший рік життя рослина формує прикореневу розетку з 8-15 листків та стрижневий, м’ясистий, веретеноподібний корінь, придатний до споживання. Повний цикл розвитку культури, з урахуванням зимового періоду, триває приблизно 440 діб. Кмин звичайний зацвітає з червня до серпня, причому найактивніше цвітіння припадає на кінець червня — початок липня. Дозрівання плодів відбувається у липні-серпні. Насіння зберігає добру схожість протягом 2-3 років.
Кмин звичайний чутливий до рівня вологи в ґрунті та повітрі, але не має високих вимог до температури. Насіння починає проростати вже за температури 7-8°C, а перші сходи з’являються через 18-25 днів після посіву. Найсприятливіші температурні умови для розвитку рослини — в межах 18-20°C. Понад 30°C спека може негативно позначатися на формуванні врожаю та зменшувати вміст ефірної олії в насінні.
Завдяки своїй вологолюбності кмин може давати високі врожаї у регіонах із достатнім рівнем зволоження. Найбільша потреба у воді спостерігається під час стеблування та на початку цвітіння. Це холодостійка і зимостійка культура. У фазі розетки рослина добре переносить зиму, витримуючи навіть сильні морози. Така витривалість пояснюється високим вмістом цукрів у коренях, що захищають рослину від замерзання. Сходи кмину також досить стійкі до весняних заморозків.
Звичайний кмин — світлолюбна культура, особливо чутлива до освітлення в перший рік вегетації. У надмірно загущених посівах і при затіненні, вже на другому році вегетації, рослина може не сформувати квітконосних стебел взагалі. Кмин може рости на різних типах ґрунтів, проте найкраще розвивається на родючих чорноземах, супіщаних і легких суглинкових ґрунтах із хорошим вмістом поживних речовин.
Кислі, заболочені ґрунти або ділянки з високим рівнем ґрунтових вод для цієї культури непридатні. Натомість кмин добре реагує на органічні й мінеральні добрива, що сприяють підвищенню врожайності.
Посів насіння
Щоб підготувати ґрунт до весняного висіву, слід подбати про це ще восени. У цей період рекомендується внести в землю перегній, а також мінеральні добрива — суперфосфат і калійну сіль. Після цього ґрунт потрібно ретельно перекопати на глибину близько 30 см. Навесні, перед самою посадкою, додатково внесіть у ґрунт сечовину. Насіння кмину висівають на глибину близько 2 см, дотримуючись міжрядного інтервалу в 30 см. Після посіву ґрунт необхідно акуратно засипати, рясно зволожити та замульчувати сухим торфом.
Для посадки слід обрати добре освітлену ділянку, адже хоча кмин здатний рости і в півтіні, в таких умовах значно знижуються його ароматичні властивості. Важливо забезпечити рівномірний полив, особливо на початкових етапах розвитку. Кмин можна висівати поруч із такими культурами, як помідори, огірки, морква або кріп. У зимовий період укриття не потребує — рослина добре переносить холод.
Коли сіянці сформують 3-4 справжні листочки, бажано провести перше підживлення. Також необхідно регулярно розпушувати ґрунт і видаляти бур’яни, які можуть заглушити молоді рослини, адже в перший рік вегетації кмин розвивається повільно. Після появи сходів потрібно прорідити посіви, залишаючи між рослинами відстань близько 20 см.
На другий рік після висівання, як тільки температура повітря сягне +6-8°C, з ґрунту з’являються перші пагони. У період активного росту зеленої маси рослину слід підживити мінеральними добривами. Збір плодів проводять у липні, коли центральні частини парасолькоподібних суцвіть набувають бурого відтінку. Стебла з плодами зрізають, формують у снопи або невеликі пучки й підвішують для дозрівання. Під низ варто застелити тканину чи папір, щоб зібрати насіння, що обсипатиметься в процесі.
Зазвичай частина плодів потрапляє на землю і дає самосів наступного року. Після дозрівання плоди обмолочують, очищають від домішок і ретельно просівають. Зберігати насіння кмину рекомендується в щільно закритих скляних або керамічних ємностях чи коробочках. Приміщення має бути сухим, темним і прохолодним. У таких умовах кмин зберігає свої властивості до семи років.
Кмин — ідеальний варіант для тих, хто хоче вирощувати пряну культуру з користю для себе. Посів не вимагає багато зусиль, а врожай не тільки додасть смаку стравам, а й стане природним джерелом здоров’я. Спробуйте виростити кмин власноруч — і ви переконаєтесь, наскільки це просто та приємно.
Читайте також: Вирощування гайлардії: яскравий акцент на клумбі
