Тархун або естрагон - це багаторічна трав'яниста рослина родини складноцвітих, що досягає висоти до 120 см і має прямі стебла і довгі вузькі листки. Використовується у свіжому або сушеному вигляді, незамінний в консервах, маринадах та засолках.
Естрагон можна вирощувати на одному місці протягом 5-7 років. Ця рослина дуже морозостійка, росте на родючих, добре зволожених місцях, світлолюбна і погано росте в затінених місцях. Насіння є дрібним і проростає повільно.
Існують два способи вирощування тархуна: через розсаду та розмноження живцями або частинами куща.
При вирощуванні розсади тархуна насіння висівають весною в теплицях або парниках у спеціальних розсадних ящиках або стаканчиках. Насіння проростає повільно, і сходи з'являються через 2-3 тижні після посіву.
Через 10-14 днів після появи сходів проводиться пікірування за схемою 5х5 см. Розсада росте протягом близько 60 днів, після чого її пересаджують у відкритий ґрунт на постійне місце наприкінці квітня або на початку травня залежно від погодних умов.
Для посадки естрагону використовують живці або частини куща, які висаджуються на підготовленому сонячному місці. Ґрунт має бути родючим та пухким.
Догляд за тархуном є простим і включає регулярне поливання та розпушування ґрунту. Важливо уникати перезволоження, оскільки пухкий ґрунт повинен періодично висихати. Починаючи з другого року росту тархуну, рекомендується щорічно підживлювати його комплексним мінеральним добривом.
Через 4 -5 років рослину викопують, ділять на частини та висаджують на новому місці.
Вирощування розмарину
Розмарин - це кущ, висота якого може коливатися від 0,5 до 2 метрів. У нього розвинена та потужна система коренів, яка проникає у ґрунт на глибину до 3-4 метрів. Молоді пагони розмарину мають поверхню з опушенням сірого кольору.
Багаторічні дерев'янисті стебла розмарину мають кору, яка облізає, темно-сірого кольору. Його листки є лінійними з краями, що загнуті вниз.
У ширину листя може досягати близько 0,4 см, а в довжину - до 3,5 см, при цьому лицева поверхня листя має глянцевий вигляд, а зворотна - опушена. Пишні суцвіття розмарину складаються з квітів різних відтінків: блідо-фіолетового, темно-фіолетового або білого.
Верхні частини однорічних пагонів, разом з листям та квітами, можна використовувати у свіжому вигляді, додаючи їх до страв з бобових, капусти, баклажанів та м'ясних страв.
Розмарин розмножують за допомогою насіння, живцювання, поділу куща та відводків.
Рекомендується проводити 30-денну стратифікацію насіння(обробку холодом і вологою). Для цього візьміть контейнер з дренажними отворами та наповніть його пухкою сумішшю. Не обов’язково використовувати поживний субстрат – підійде суміш у співвідношенні 1:1, наприклад, городня земля та нейтральний торф або промитий пісок.
Посійте насіння неглибоко, помістіть контейнер у пакет і відправте на один місяць у холодне приміщення (світло не потрібне), наприклад, у підвал або холодильник. Температура повинна бути в межах 3-5°C.
Через місяць, після стратифікації, перенесіть контейнер з насінням у тепле приміщення (температура 18-25 °C), краще на підвіконня, для пророщування.
Протягом 10 днів до місяця мають з’явитися сходи. Після того як висота сіянців становитиме не менше 10 см, їх висаджують у відкритий ґрунт.
Бажано висаджувати розмарин на місце захищене від вітрів. Рослина не дуже полюбляє холод, тому якщо зимою сильні морози рослину можна прикрити (наприклад агроволокном у декілька шарів).
Розмарин не можна дуже сильно поливати, оскільки культура погано переносить сильне перезволоження. Розмарин не потребує надмірного підживлення, якщо внести значну кількість добрив рослини розростуться, але при цьому рослина може погано перезимувати та підмерзнути.
Тому під розмарин треба вносити невелику кількість добрив. Рослина не вражається шкідниками, оскільки містить ефірні олії. Розмарину потрібна достатня кількість світла, тому необхідно обирати сонячні ділянки.
Існує практика обрізки розмарину майже до кореня перед зимою, щоб добре вкрити кущ. Наступного сезону рослина вже матиме розвинену кореневу систему, і вся енергія піде на ріст.
Читайте також: Особливості технології вирощування квасолі
